Сайт использует сервис веб-аналитики Яндекс Метрика с помощью технологии «cookie». Пользуясь сайтом, вы даете согласие на использование данной технологии.
ТЕКСТ ПІСНІ: "Душу й тіло ми положим"... Шепіт тріскає, мов лід. Та під снігом, в чорноземі Кров пульсує і не спить. Сніг стирає всі обличчя, замітає імена, Розливається по світу біла пустка крижана. Всі пісні скував мороз, зупинивши плин часів, Щоб ніхто вже не згадав тут наших голосів. Я ходжу по склу замерзлих, вже давно забутих сліз, Кожен крок руйнує тишу, що цей холод нам приніс. І хай лютує зима, І ріки сковує замерзлий лід, Колись настане весна. Й почне хрестовий похід. І хай лютує зима, І ріки сковує замерзлий лід, Колись настане весна. Й почне хрестовий похід. Тут повітря, наче лезо, тиша ріже, мов струна, Світ здається ідеальним, бо не видно в ньому дна. Все таке бездоганно біле, все таке холодно чисте, Не забула я про сонце, про зелене тепле листя. Не повірила у спокій, що дарує забуття, Бо на склі чийсь теплий палець виводить слово "життя". І хай лютує зима, І ріки сковує замерзлий лід, Колись настане весна. Й почне хрестовий похід. І хай лютує зима, І ріки сковує замерзлий лід, Колись настане весна. Й почне хрестовий похід. Цей білий сніг — брехливий міф, Всі злочини поховані в чорнилах. І кожен крок по цій землі — Це танець на чужих могилах. Сніг тане. Не від сонця. Від моєї крові. Готуйся. Сніг тане. Не від сонця. Від моєї крові. Готуйся.
