Першою достопам'ятністю на нашому шляху стала та сама гора Кіліманджаро, до якої йшов добрий лікар Айболить. Переліт виявився легшим, ніж очікували. Митницю пройшли за 20 хвилин, за візу заплатили по 50 доларів, решту документів заповнили ще в Киеві. Наш готель “Сан Сі Бар” (Sun Sea Bar) розташований в містечку Кендва (Kendwa) на півночі острова, за 65 кілометрів від аеропорту. В номері був електрочайник, але не було чашок і стаканів, тому з надією роздобути тару пішли в бар пити пиво на 4-й поверх готелю з видом на пляж. Потім попросили в бармена пару стаканчиків з кригою і пішли вживати свій віскі безпосередньо на берег океану. Лімпо..... 2-й день. 5 грудня 2021 р. Сніданки в готелі різноманіттям не відрізнялися. Варені або смажені яйця, якийсь млинець, мару шматочків кавуна, ананас і масло, яке постійно намагалися поцупити якісь пташки. В одному з турагенств домовились за оренду машини 25 доларів на добу + 12 доларів за дозвіл на водіння, який на Занзібарі просто необхідний. 3-й день. 6 грудня 2021. Знайомство з островом продовжили прогулянкою вздовж океану на північ в бік містечка Нунгви (Nungwi) з надією знайти лагуну з морськими черепахами. Але було дуже жарко, тому через пару кілометрів повернули назад, тим більше постійно чіплялися біч бої з пропозицією сувенірів чи масажу. Вдень заплатили за машину, здали пляшки і придбали ще пива. 4 день. 7 грудня 2021 Наступного дня нам пригнали обіцяний «Сузукі-ескудо». Щоб звикнути до лівостороннього руху тренуватися поїхали за 10 кілометрів в печери близнюки Tazari Caves. Потім поїхали на пляж на інших бік острова, дуже красиво, наче потрапили в рекламу «Баунті». На жаль був відлив і до глибин6и потрібно було йти кілька кілометрів. Обідали в Нунгві дуже смачно і не дорого. Після обіду поїхали за 10 кілометрів оглядати руїни якогось португальського форту (Portuguese fort mvuleni). Але за їх огляд якийсь молодив вимагав 10 доларів США, тож ми їх сфоткали і поїхали далі. З руїнами Фукучані (Fukuchani Ruins) трапилася така сама історія. Усі ці розвалюхи якось нас не вразили і ми вернулися до дому. Відвідали місцевий базар з метою подешевше придбати сувеніри, але тільки виходиш з машини, тебе одразу оточують місцеві з метою щось отримати. Тому сувеніри вирішили купувати на пляжі. Дорогою додому оглянули палац султана Бей таль-Сахель. Тепер тут музей. Біля міста БуБуБу є ще один палац султана. Потім нас зупинила поліція, тому що не були пристебнуті пасками безпеки. Це задоволення коштувало 10 доларів. Цікаво, що місцеві в тук-туках майже вивалюються з машин, але їх ніхто не штрафує. Наступного дня за 72 кілометри від готелю поїхали в заповідний ліc Джозані Форест (Jozani Forest) дивитися на красних колобусів, які мешкають лише на Занзібарі. Перших мавп побачили з машини на під’їзді до входу в заповідник. Хто хоче заощадити, може спостерігати коло бісів з дороги, а ми заплатили 25 доларів за двох і в’їхали в ліс. В цю суму входили і послуги екскурсовода, який привів нас до дороги, звідки ми вперше побачили мавп. Потім за пару кілометрів поїхали дивитися мангровий ліс. Ці дерева цікаві тим, що пристосувалися жити в солоній воді, виставив коріння назовні. Після спілкування з колобусами поїхали на східний берег острова подивитися на широко розрекламований ресторан The rock. Поставили машину на стоянку, переділися під кораловою скалою і пішли купатися. На шляху до дому заїхали в красиву печеру (Kuza Cave) де за 10 доларів покупалися в прохолодному і дуже прозорому озері з прісною водою. Вранці поїхали в Нунгву дивитися лагуну з черепахами, куди не дійшли напередодні. Заплатили традиційні 10 доларів, переодяглися в сусідньому туалеті і пішли плавати. Час купання не обмежений, черепах можна гладити, цілувати, чухати, вони милі і симпатичні, не кусаються. Коли годуєш, їх підпливає дуже багато. Дуже сподобалося. Наполегливо рекомендуємо відвідати. Пообідали в тому ж King restoran, що й напередодні Відео курица!! Після обіду поїхали за 35 кілометрів в печери Ківенгви. (Kiwengwa) Вони виявилися найкрасивішими, з тих, що бачили. Після печер поїхали помитися до найближчого пляжу в селищі Кігомані (Kigomani). Вичитали, що за 700 метрів від берега є кораловий риф, але масове накопичення морських їжачків перегородило шлях до нашої мрії. Довелося повертати назад. На шляху до дому виникли проблеми з навігатором. Хоча по карті до готелю було менше 5 кілометрів, вперлися в якісь ворота. Сторож англійською не говорив, а на піску намалював схему проїзду. Повернули назад і в місті Кілінді (Kilindi) виїхали на знайому трасу. 8 день. 11 грудня 2021 р. Цього дня була мандрівка на південь острова довжиною понад 100 кілометрів в один бік. Спочатку оглянули коралові скелі біля селища Кізімказі (Kizimkazi). В порівняні з цими краєвидами - реклама «Баунті» відстій лося. Дуже красиво.
