Молдова з ПМР Ч 3. Закинуті штольні, Бендери і винні підвали
Триває наша відеорозповідь про подорож Молдовою на автомобілі. В цій частині, серед іншого, ми покажемо самопроголошену Придністровську молдавську респубілку. А в кого вистачить терпіння додивитися відео до кінця, той побуває в закинутих штольнях Старого Орхею, політає на гарматному ядрі Барона Мюнхаузена, довідається, яке вино корисніше: біле чи червоне. Так що підписуйтесь і мандруйте з нами. На в’їзді в ПМР запитали мету візиту, видали от такі квитанції і порадили їх не загубити, щоб продемонструвати при виїзді. Що ми й зробили. Тут варто коротко заглибитися в історію. Після розпаду Російської імперії більша частина сучасної Молдови опинилася в складі Румунії. А невеличку смужку землі на лівому березі Дністра за ініціативи Григорія Котовського в Бірзулі, потім Котовськ, зараз Подільськ, де ми ще побуваємо, оголосили Автономною Молдавськю РСР в складі Радянської України. Столицею МАРСР стало місто Балта, куди ми також заїдемо. В 1940 році СРСР повернув собі решту Молдови, зрозуміло, туди включили і автономію. Коли розпався Радянський Союз, Молдова проголосила незалежність, переважно російськомовне Придністров’я відмовилося визнавати державну молдовську мову, а особливо люди боялися приєднання до Румунії. Відтак регіон оголосив незалежність і почали створювали паралельні органи влади. У 1992 році Молдова спробувала силою повернути регіон в конституційне поле, але цьому завадила 14 російська армія. Поміняли гривні на придністровські рублі, які тут лагідно називають – придністрофіки. Цікаво, що старі купюри не брали, вимагають лише нові. Курс: одна гривня – 40 придністровських копійок. Ресторан 230 руб – 600 гр. Бензин 20 руб тобто 55 гр. Карточки не приймають. В Бендерах чомусь згадався агітаційний віршик, який роздавали приїзджим з України: «Цветущий город превращен в руины Война! – о как тяжем о ней рас сказ. Спокойно, гра ждане великой Украины! Пожар в соседнем доме, не у вас. Предательства познали мы глубины Украинский кордон закрут для нас Вы спите, гра ждане великой Украины. Дождемся ли мы помощи от вас О горе мне! Позор моим селдинам!» - Сказал бы пробудив шийся Тарас Но тихо, гра ждане вликой Украины, Ведь душат ваших братьев, а не вас. Снаряды, мины рвуться на плотине Наступит срок – и та плотина сдаст Не спите, гра ждане великой Украинй Волна Днестра затопит нас и вас!... Схоже, цей вірш прчитали лише члени УНСО Замок Мі Мі – це винарня, побудована на початку 20 століття у французькому стилі, на замовлення останнього губернатора Бессарабії Костянтина Мімі. Усі три поверхи головного корпусу мають вільний під’їзд на рівні землі, оскільки будинок споруджено на природньому схилі. До речі, цей Мімі активно виступав проти намірів Центральної ради приєднати Бессарабію до України. Після реконструкції тут відкрили музей, художню галерею, конференц-зал, готель, СПА-центр, ресторан і два дегустаційних зали. І на закінчення цього насиченого дня вирішили оглянути ще одну винарню в Малих Мілєштах, за 10 кілометрів на південь від Кишинева. Тут найбільші в світі винні підвали довжиною понад 200 кілометрів і глибиною до 80-ти метрів, 55 кілометрів і зараз використовують для виробництва і зберігання вина. Ці підвали потрапили в книгу рекордів Гіннеса. Щоправда про екскурсію потрібно домовлятися заздалегідь, тому нам довелося дві години чекати і то вільне місце було тільки в англомовній групі. Зате встигли з’їздили в сусіднє село Костешти де домовилися за кемпінг. Трошки історії. В цій місцевості з здавна видобували вапняк, з якого місцеві мешканці будували собі будинки та інші господарські споруди. На початку 50-х коли, Молдову очолював наш земляк, дорогий Леонід Ілліч Брежнєв, про літак якого ми розповідали тут, для збільшення виробництва штучного каменю почали використовувати спеціальні каменерізні машини. В результаті утворилися багатокілометрові розгалужені підземні галереї, деякі з яких досягали околиць Кишинева. Клімат під землею виявився ідеальним для виробництва та зберігання вина. І коли припинилося виробництво вапняку в 1969 році тут влаштували винарню з офіційною назвою «Комбінат якісних вин «Мілештій Мичь» «Мilestii Мici». На початку 70-х завезли гігантські дубові бочки і запустили виробництво. Сховище, влаштоване в товщі вапнякових порід, виглядає таємниче і романтично. По лабіринтах винних підвалів можна проїхатися машиною, або пішки прогулятися вулицями «Каберне» «Алігототе», «Фетяска». Оглянути гігантські діжки, від 6-ти до 20 тисяч літрів, виготовлені з кримського і краснодарського дуба, які виділяють дивний аромат вина. Вздовж вулиць споруджені ніші, в яких охайно укладені безцінні пляшки, обплутані павутинням і вкриті шаром пилу. Зараз тут зберігається близько 2 мільйони пляшок і запас постійно поповнюється. Найстаріше вино колекції – урожаю 1969 року. Кожна пляшка має інвентарний номер з відповідною анотацією, що свійчить про її винятковість.
