Чекай...

Пісня створена за мотивом вірша радянського поета К. Сімонова. Текст перекладено на українську мову та адаптовано для жіночого вокалу. Симонов, між іншим, був поетом-перекладачем. В його колекції є переклад поезії Т.Г.Шевченко. Я все розумію, це не просто радянській, але і російській поет. Та цей переклад був створений на російсько-українській війні. Створений він був прямо в голові перекладача, бо не було де записати. Тому нехай буде. Чекай... Ти казав : "Без зайвих дум, Ти мене чекай. Жовтий дощ лишає сум, Але не зважай. Ти чекай, коли зима. Літня спека скоро. Навіть тих, коли нема, Хто чекав ще вчора. Хто давно мої листи Здалеку читав, Той втомився, та не ти - Хто разом чекав. Ти чекай та не бажай Тим добра від нас, Хто не вперше каже: "Знай! - вже забути час!". Всі повірять, ляжуть спати, Що мене немає. Друзі сядуть біля хати, Де вогонь палає. В пам'ять, розіллють по край В келихи вино, З ними ти не поспішай Осушити дно! Ти чекай, щоб оминав Смерть свою щосили! Скажуть ті, хто не чекав: "Просто пощастило!" Розуміння їм не стало, Як серед вогню, Ти чеканням врятувала Голову мою!" Знаймо двоє, вижив як Ти, йдучи тим колом. Просто я чекала так, Як ніхто навколо! Виконує : Нейра Автор : © Мальцев М.О.