Обрізка молодого персика та нектарина. Формуємо поліпшену чашоподібну (вазоподібну) крону.

Персик скороплідна культура, з інтенсивним ростом. Для дерев характерна висока пробуджуваність і скороспілість бруньок в поєднанні з високою пагоноутворюваністю. У нього є ростові, плодові, змішані і букетні гілочки, а також сильні жирові прирости (вовчки). Найціннішими є змішані однорічні гілочки, які несуть поодинкі або групові квіткові і ростові бруньки. Річні пагони — розгалужені, особливо у молодих дерев. Бруньки прості. Квіткові бруньки мають всього одну квітку. Найпоширеніший тип крони персика – поліпшена чашоподібна з 3 або 4 скелетними гілками. Висота штамбу близько 40…50 см. Основні гілки розміщують з інтервалами в 10…15 см рівномірно навколо центрального провідника, якого зрізають над верхньою гілкою. Слід пям’ятати, що у персика не слід укорочувати прирости над плодовою або групою плодових бруньок, оскільки такі укорочені прирости відмирають. Укорочують їх лише над ростовою брунькою. Із зменшенням щорічного приросту до 20 см, і оголенням гілок, проводять омолоджуючу обрізку на 2-3 річну деревину. Скелетні гілки при цьому переводять на сильні бічні розгалуження. При омолоджуванні і видаленні на кільце великих гілок слід уникати ран, діаметр яких перевищує 2 см, вони погано заживають. З віком довжина пагонів стає коротшою. Разом із змішаними пагонами, що формують вегетативні і генеративні бруньки, утворюються плодові гілочки, бічні бруньки у яких квіткові і лише одна верхівкова — вегетативна. Зростає також кількість букетних гілочок. На плодових гілках зав’язь утримуються гірше, плоди дрібніші. Букетні і плодові гілки після першого плодоношення часто відмирають, що сприяє швидкому оголенню гілок і переміщенню плодоношення в зону більш сильного росту. Дерева персика схильні до утворення гострих розвилок, внаслідок чого нерідкі розломи. Ослаблені дерева, як і у всіх кісточкових, страждають від камедетечі. Серед кісточкових культур персику необхідна найсильніша і щорічна обрізка, яку краще проводити перед цвітінням, по «рожевому бутону». Таку обрізку проводять з формуванням плодової ланки із заміщенням, як у винограду. Суть її полягає в нормуванні плодоносних і резервних гілок. Плодоносні укорочують на 6…8 групових бруньок, а резервні — на 2…3 ростові бруньки. Інші вирізують на кільце. Гілки старші за три роки після плодоношення обрізають переводом на сильне нижнє розгалуження, яке укорочують на плодоношення (6…8 групових бруньок). Вирізують також частину невідповідних пагонів, а частину – укорочують на 8…10 групових бруньок. При послабленні росту, коли довжина верхівкових пагонів стане менше 40 см, проводять легку омолоджуючу обрізку. Повторне омолоджування — через 3…4 роки. При всіх видах обрізки необхідно враховувати сортові особливості дерев і залишати оптимальне число плодоносних гілок на дереві.