За двома зайцями (1961) | Комедія

"Сказали, що в грудях шкварчить. А то шкварчала ваша папироска", - знаменита фраза з культового фільму "За двома зайцями". Улюблений фільм, який можна переглядати багато разів. Але не кожен знає, що кінострічка має непросту історію. Український художній комедійний фільм за мотивами однойменної комедійної п'єси Михайла Старицького, поставлений у 1961 році режисером Віктором Івановим на Киїівській кіностудії імені Олександра Довженка. Режисер Київської кіностудії імені Олександра Довженка Віктор Іванов давно мріяв екранізувати знаменитий водевіль Михайла Старицького, який той написав у 1883 році. Але начальство не поспішало пускати фільм у прокат. Чому? Можливо через те, що комусь сюжет здавався дріб'язковим. Шахрай-наречений сватається до багатої нареченої. А можливо, через те, що на той момент Віктор Іванов пропрацював на кіностудії всього кілька років. Але режисер знайшов вихід. Він запропонував черговий сценарій фільму під видом того, що хоче показати стиляг того часу. Саме тоді, у СРСР боролися з так званими стилягами, тому пропозицію зацікавило найвище керівництво. За сюжетом, збанкрутілий цирульник, Свирид Голохвостий, вирішує розбагатіти завдяки вигідному шлюбові. Сподіваючись на свою привабливу зовнішність і награну вченість, Голохвостий починає залицятися одразу до двох дівчат, але народ знає: «за двома зайцями побіжиш, жодного не спіймаєш». Первинна версія фільму була україномовною і лише цирульник Свирид Голохвостий розмовляв суржиком, чим підкреслювалася його недолугість. Для фільму було також створено російський переклад, де всі репліки, окрім монологів Голохвастого суржиком, продублювали російською. Прем'єра фільму відбулася 21 грудня 1961 року в Києві, в Дарницькому клубі залізничників. Держкіно СРСР присвоїло фільму другу категорію, що передбачала обмежений прокат тільки на території УРСР, переважно в будинках культури і заводських клубах. Проте успіх у глядачів зумовив її подальшу славу, стрічку переозвучили російською мовою і випустили у всесоюзний прокат. Посідає 17-у позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно. Знімальна група: Автор сценарію та режисер-постановник: Віктор Іванов Оператор-постановник: Вадим Іллєнко Художник-постановник: Йосип Юцевич Композитор: Вадим Гомоляка Тексти пісень: Євген Кравченко Звукооператор: Ростислав Максимцов Музику до фільму записав Симфонічний оркестр Українського радіо, диригент Веніамін Тольба. У ролях: Олег Борисов у ролі Свирида Голохвостого Олег Борисов — Свирид Петрович Голохвостий (сам себе називає «Голохвастов») Маргарита Криницина — Проня Прокопівна Сірківна («Пріська Прокопівна») Микола Яковченко — Прокіп Свиридович Сірко, батько Пріськи Ганна Кушніренко — Євдокія Пилипівна Сірчиха, мати Пріськи Нонна Копержинська — Секлета Пилипівна Лимариха, сестра Євдокії Пилипівни Наталія Наум — Галя, дочка Секлети Анатолій Юрченко — Степан Костянтин Єршов — Пляшка Таїсія Литвиненко — Химка, служниця в Сірків Ольга Вікландт — м-ль Нінон Людмила Алфімова — черниця Меронія та інші. Первісна україномовна версія фільму майже півстоліття вважалася втраченою. На початку липня 2013 року Іван Козленко — заступник генерального директора Національного центру Олександра Довженка, повідомив, що реставраторам центру вдалося знайти первісну українську фонограму картини в Маріупольському фільмофонді. 13 липня 2013 року українська версія вийшла в ефір на телеканалі Enter-фільм. Місця, де фільмували стрічку: Більшу частину сцен зняли в павільйоні Кіностудії ім. Довженка. Але деякі епізоди фільмували на київських вулицях. Головною магістраллю був Андріївський узвіз - там зняли проїзд у візку на весілля, прохід четвірки хлопців з гітарою. На екрані легко впізнати також Контрактову площу, старий Житній ринок, Володимирську гору, сходи Андріївської церкви тощо. Сам знімальний процес також був цікавим. Віктор Іванов здійснив напевно перше камео (поява у фільмі якоїсь знаменитості, спеціально запрошеної продюсером або режисером) в українському кінематографі, і з'явився в своєму ж фільмі в ролі статиста на початку стрічки, а у сюжеті поблизу Андріївської церкви – в ролі робітника. Режисер мав конкретне бачення акторського складу фільму і навіть вдавався до хитрощів, щоб отримати омріяних акторів. Головну чоловічу роль Свирида запропонували Олегу Борисову із Театру Лесі Українки. У кастингу на роль Проні Прокопівни перемогла Маргарита Криницина. Виманив до Києва із Запорізького українського театру акторку Таїсію Литвиненко, вона зіграла характерного персонажа – Химку. Стрічка запала в серце глядачам і її розібрали на цитати. Наприклад крилатою стала фраза, якою зустрічала гостей покоївка Химка – «Пані лягли і просять». То ж, поки «пані лягли і просять», ми просимо Вас не залишити поза увагою культову картину «За двома зайцями» й насолодитися переглядом на каналі ‪@Film-OK‬