Вулиця Терещенківська - невелика старовинна вулиця у центрі столиці, що своєю назвою нагадує про найбагатших українських підприємців свого часу, відомих меценатів Терещенків. Вулиця прокладена підчас будівництва Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, відповідно до генерального плану Києва 1837 року, розробленого архітектором В.І.Беретті. З лівого боку вулиця мала 13 домовладінь, з правого - два. Представникам родини Терещенків належало 8 маєтків. Нині у більшості колишніх будинків Терещенків діють музеї. На вудиці майже повністю збереглась забудова кінця ХІХ - початку ХХ століть. У самому центрі історичного Києва можна побачити десятки найцікавіших об'єктів, міських пам'яток. Одним із таких місць є секретна мозаїка на Терещенківській. Незважаючи на те, що внутрішній дворик, то закрита територія, мозаїку можна побачити із двору сусіднього будинку №17. Над нею працював директор місцевого музею - Музею західного та східного мистецтва (нині Музей Богдана та Варвари Ханенків) Василь Федорович Овчинніков, український живописець і графік, який керував музеєм протягом 1936 - 1978 року ( з перервою). За спеціальністю Овчинніков був художник-монументаліст, тяжів до реалістичного мистецтва та мріяв втілити кілька ідей для мозаїк. Після пошуків ідеальної локації художник звернув увагу на подвір'я свого музею. У ті часи він якраз жив у двоповерховому флігелі поряд. Він старанно продумав кожну деталь, вкладаючи як власні сили, так й накопичені кошти. Кажуть, що Овчинніков розпочинав свій робочий день о сьомій ранку і закінчував пізно ввечері. Головний фасад музею декорувати мозаїкою не дозволило вище начальство, тож талановитий художник вирішив прикрасити внутрішні стіни, зробивши двір на Терещенківській одним із найзагадковіших та найцікавіших у районі. Через паркан можна побачити лише кілька фресок: Українська Мадонна, Серце Данко, Портрет Дочки, Київські Каштани та Журавель. Інші роботи приховані у глибині двору: Червоноармієць, Голуб, Соняшник, Червоний мак. Загалом у дворі заховано близько 20 робіт художника. Моделью для жіночих мозаїк Овчиннікова була його дочка Олена, яка зараз також займається мистецтвом. Обличчя чоловіка на фресці нагадує і Стуса, і Довженка, і самого художника, проте насправді це вигаданий літературний персонаж Данко, який, жертвуючи собою, врятував свій народ за допомогою серця у вогні. У портреті Данка є щось від автопортрета художника. Це легко помітити, подивившись на фото Овчиннікова у студентські роки. Одна із мозаїк, Червоний мак, стала своєрідним символом Овчиннікова. Коли митець помер у 1978 році, замість портрета на панахиді розмістили саме червоний мак. Парк імені Тараса Шевченко - був закладений навпроти головного корпусу Київського університету імені Тараса Шевченка у 1860 році. З 1939 року в центрі знаходиться пам’ятник українському поету, чиє ім’я носить парк. У південній частині парку розташований «Садочок» – місце, де кияни збираються пограти в настільні ігри: шахи, шашки, доміно, нарди, карти. У парку знаходиться фонтан у формі Чорного моря. Тут розташована перша в столиці велосипедна парковка. І саме в цьому парку знаходиться найстаріший громадський туалет у Києві, побудований ще в дореволюційний час.
