«Паперові візерунки» (Що таке витинанка та як її зробити) Видів паперового мистецтва є багато, і сьогодні ми звернемо увагу на один з них- вирізання з паперу чи витинанку. Саме так в Україні називають одне з традиційних декоративних мистецтв. Першими були китайці, які почали вирізати з паперу візерунки, щойно в них з’явилися ножиці, а у нас ця техніка набула популярності в середині ХІХ століття. Українська витинанка має свою довгу і цікаву історію. Вирізані мереживом з кольорового чи білого паперу квіти, дерева, птахи, тварини, козаки й дівчата – та й взагалі різні сюжетні й змістовні зображення здавна прикрашали хати – печі, вікна, одвірки, божники, мисники, стіни. Слугували вони за декоративну й оберегову річ. Перші паперові витинанки (які походять від слова витинати, тобто вирізати) з'явилися в Україні у 19 столітті й найбільш поширеними були на Поділлі, Подніпров'ї та Прикарпатті. Тоді це був спосіб прикрасити оселю не тільки на Різдво чи Новий рік. У сюжетних витинанках фіксували події, що відбувалися в селі, або робили орнаменти — рослинні, геометричні та зооморфні — які склеювали між собою і лаштували на стіни. В 1960-х роках вирізали навіть із пофарбованих газет, утворюючи аналог шпалер. Витинанка — це скіфська старовинна культура, коли візерунки вирізали на шкірі тварин, накладали потім на іншу шкіру і гарячим камінням з вогнища випалювали ці прорізні шматочки. Тобто це був прототип першої витинанки. А потім, коли з'являється папір у Китаї у 9 столітті, то витинанки з паперу починають різати по всьому світу – зокрема, Альбрехт Дюрер (німецький живописець, рисувальник, гравер, математик, теоретик мистецтва, XV-XVI ст.), Пітер Рубенс (фламандський живописець, один з найвизначніших представників епохи бароко, XVI-XVII ст.), наш Георгій Нарбут (визначний український та російський художник-графік, XIX-XX ст.) теж різав. А сам термін "витинанка" з'явився десь у 1913 році, від слова "тинати", тобто різати. Це симетрична різьба. Папір складається вдвоє і більше разів. А під словом "витинання" вирізання, мається на увазі асиметрична різьба. Ще бувають вириванки, в яких папір не вирізають, а рвуть. Такий спосіб особливо підходить дітям, які ще не опанували ножиці. Витинанки бувають одинарні — виготовляються з одного аркуша паперу, і складні — аплікаційні з кількох аркушів, тому майже завжди багатоколірні. Витинанки бувають ажурні та силуетні. В ажурних зображення утворюється дірками в папері. Його складають вдвоє, вчетверо чи ввосьмеро. Такі роботі зазвичай симетричні: що більше разів складається папір, то більше разів візерунок повторюється, утворюючи орнаментальну текстуру. Також є техніка склеювання однакових витинанок у гирлянду. Силуетні — зображення утворюється папером, що залишився після вирізання, здебільшого такі роботи сюжетні і несиметричні.
