Вірш "Хтось скаже:"Доля... так було призначено "/ Тамілія Приймак/ автор Іра Галишко

#poem #віршіукраїнською #християнська_поезія #доля #життя Хтось скаже: «доля... так було призначено», А хтось болюче вразить: «заслужив!», - Коли болить не нас, ми рідко плачемо І співчувати часом не спішим. Коли душа у самоту загорнеться І холодом враз в душу сум війне, Блисне сльоза і стрімко вниз покотиться, І щось у грудях гірко запече, І там десь в глибині душі сховається Нестерпна думка в пошуку причин. Коли пекучий біль до нас торкається - Себе, чомусь, судити не спішим. Коли болить не нас, ми рідко плачемо, І вирок свій виносимо часом, Чомусь так легко долю інших важимо, Коли ж до нас торкнеться біль, чи сум, - На все тоді по іншому ми дивимось, Як в чашу болю нам життя наллє , - Так легко із чужим ми горем миримось, Так важко горе прийняти своє. Коли від болю, часом, серце томиться, Випробування, мов важкий тягар, Й здається, що от-от душа надломиться, То співчуття тоді мов цінний дар. Чиємусь горю може й не зарадимо, Та біль душі лікують і слова, А слова доброго усі ми, часом, прагнемо, Та спрагло ждем краплиночку тепла. А ви поплачте з тими, кому плачеться, Візьміть тягар і навпіл розділіть. Аби душі від горя не зламатися, Ви біль її в молитві понесіть. Як бережно душі треба торкатися, Щоб не завдати їй ще більших ран. Ви не спішіть в біді ближніх цуратися, Бо ж треба буде співчуття і вам. Як легко із чужим ми горем миримось, Як важко горе прийняти своє, - Тоді на все по іншому ми дивимось, Як в чашу болю нам життя наллє. Не поспішайте долю інших важити - Нам із собою лад би навести, Не завжди в силі в горі ми зарадити, Та в силі іншим болю не нести. Коли болить не нас, ми рідко плачемо, Та той, хто знає розпачу ціну, Чужу біду сприймає по-інакшому Й несе її в молитві, як свою. Хтось скаже: «доля Господом призначена», Хтось скаже: «покарання за гріхи». Не поспішайте долю інших важити, Спішіть тягар в молитві понести!