«Коли він виходив на сцену, весь світився. І добром, і теплом, і любов’ю. Мав від природи неповторний потужний голос і світлу душу. Тому зі свого першого фірмового підскоку заворожував публіку». Відео з концерту Назарія Яремчука в Торонто 1990 року. Мар’ян Шуневич: «1988 року планувалися гастролі «Смерічки» Назарія Яремчука разом з тріо «Світлиця» (у складі Ліди Михайленко, Ігоря Кушплера і мене) у Канаді. Ми знали, що будемо у Вінніпезі, Торонто і Монреалі, а потім нас чекали в США. Усім після багаторічної радянської «залізної завіси» хотілося за океан. А найбільше цього чекав Назарій, адже у Вінніпезі жив його старший брат Дмитро, з яким він ніколи не бачився. Мрія здійснилася аж у листопаді 1990 року, коли ті гастролі стали реальністю. Я був свідком трепетної зустрічі братів Яремчуків. Назарію було 39, а Дмитрові — 76… Як шкода, що не було чим зняти той хвилюючий момент на відео. Дмитро приходив до нас на концерти. Ще був радянський час, тож старший Яремчук-канадієць запитував: «Як ви там, хлопці, даєте собі раду?» або: «Чи вас не загноблять, що тут зустрічаєтеся з націоналістами?» А перед поїздкою Назарій мені сказав: «Ти би знав, яку везу «бомбу!» Була це свободолюбива пісня «Гей ви, козаченьки!» (вірш Вадима Крищенка, музика Геннадія Татарченка). На тих гастролях ми не боялися співати нічого, тим паче, що повсюдно на завершення виконували «Повіяв вітер степовий», «Батькову криницю», «Ой у лузі червона калина» і наш гімн «Ще не вмерла Україна!» У Торонто мешкали в гуртожитку греко-католицької семінарії. Ось там, у США і Канаді, я відкрив для себе Назарія Яремчука. Як Людину, як Митця, як Патріота. Коли виходив на сцену, весь світився. І добром, і теплом, і любов’ю. Мав від природи неповторний потужний голос і світлу душу. Тому зі свого першого фірмового підскоку заворожував публіку». Відео з архіву Мар’яна Шуневича. Оцифрування Олега Нищоти.
