"Апологія лицарства" - на слова Ліни Костенко

Неймовірно вишукана пісня на слова Ліни Костенко. Мабуть, саме тому й вишукана;) Музика - Н. Денисенко. Текст: Там, за віками, за гірким туманом, де вічність трубить у Роландів ріг, була любов єдиним талісманом, а талісман той звався — оберіг. Було життя овіяне красою, любов і честь цінились над життя. І що там смерть з великою косою? — мужчина, лицар, сонячне дитя! В моїх садах мелодії Провансу, і жінка, жінка, жінка всіх віків! — за неї лицар гинув без авансу, вона чекала цокоту підків. В монастирях, фортецях і столицях, в глухих палатах, схожих на тюрму, якщо він лицар, — о, якщо він лицар! — вона троянду кидала йому. Гриміли вальси, пурхали амури, давили будні, смикала сім'я, — жіноча туга билася об мури: де лицар мій, молитва де моя?! І хоч в'яжіть, хоч клітку або плітку, хоч бозна-хто розкаже бозна-де, якщо він лицар — жінка кине квітку, на все життя очима проведе. #ЛінаКостенко #поезіяукраїнською #Пласт #Гітара #Жінка Звукозапис, зведення - Степан Горбик. Гітара - Валентина Славінська. Аранжування - Валентина Славінська. Спів - Валентина Славінська. Студія - P. toys records Дизайн обкладинки - Марія Оленюк. Записано в рамках проєкту до 110-ліття НСОУ "Пласт" - музичного альбому "Незламний цвіт". Тернопіль, 2022