Міре лукавий (автор Стефан Яворський, виконує Ярослав Крисько, бандура)

Міре лукавий, скорбми ісполненний! Коль ти нетвердий, коль несовершенний, Коль суть не благі твої зді утіхи, Коль суть плачевни радости і сміхи, Коль неспокойни твої честь, богатство — Вітр, дим, нічтоже, все непостоянство: Цвіте тут в єдин час, в другий увядає, Днесь на престолі — завтра низпадає. Где єсть гордяйся, Давид вопіяше. Се мимо іде, уже той не бяше. Мниться нам сладкі твої зді забави, Сластьми ізнуренни суть нашії нрави. Похоті смислу зріти препятствують, Горкоє сладко бити показують. В високих сущи всяк в мирі гордиться, Мнят же богаті, што смерть їх боїться. Што нам в богатстві, аще смерть царствує, Ін собирає, ін же наслідствує. Што ж нам за польза от честі биває, Єгда смерть ранги весьма презирає? Єдина убо мисль вірним да буде, Как Судія в той день страшний прибуде! Спросят нас бідних там вскорі отвіта: Почто теряли всує наші літа? Стефан Яворський (1658 — 1722)