Скорбота корисна тільки для знищення гріха. Про уникнення клятв | Св. Іоан Золотоустий

#повчаннясвятих #аудіокнига #святі #подкаст Підтримати канал: ❤ Моно Банка
Друзі, буду вдячний за донат 50 або 100 грн. на озвучку нових актуальних аудіо. Кожний запис потребує багато сил та часу, а ваша підтримка надихає творити більше та краще. ❤️ Моно Банка
❤️Моно карта 5375 4112 1176 7392 ------------------------------------------------- Бесіда сьома Про те, що скорбота корисна тільки для знищення гріха. На слова: «На початку створив Бог небо і землю», із чого видно, що створення світу є джерелом найбільшої розради, і на слова: «Адаме, де ти?». Про уникнення клятв 1. Багато і про різне говорив я вчора до вашої любові, але якщо неможливо із того запам’ятати все, то прошу вас запам’ятати особливо те, що Бог наслав на нас скорботу не через будь-що інше, а тільки через гріх, і це Він підтвердив ділами. Коли ми печалимося і засмучуємося через утрату майна, через хворобу, через смерть та через інші прикрощі, які осягають нас, то від тієї печалі не тільки не отримуємо ніякого полегшення, а ще збільшуємо прикрість. А коли будемо печалитися і засмучуватися через гріхи, тоді зменшимо тягар гріха, великий (гріх) робимо малим, а часто і зовсім згладжуємо його. Пам’ятайте про це постійно, щоб ви печалилися тільки через гріх, а не через будь-що інше. Пам’ятайте також і про те, що гріх, принісши в наше життя смерть і скорботи, ними ж і винищується, як це ясно ми показали перед цим. Отже, нічого не будемо так боятися, як гріха і злочину. Не будемо боятися покарання — й уникнемо покарання, бо і три юнаки не злякались печі — й уникнули печі. Такими повинні бути раби Божі! Якщо виховані у Старому Завіті, коли ще не була знищена смерть, не були зламані ворота мідні і не розтрощені засуви залізні, якщо тоді вони зустрічали смерть настільки мужньо, то яке виправдання чи яке вибачення будемо мати ми, які, отримавши таку благодать, не досягаємо бодай однакової з ними міри в чесноті тепер, коли смерть є тільки однією назвою без значення? Смерть — це не що інше, як сон, подорож, переселення, заспокоєння, тиха пристань, рятування від сум’яття і звільнення від життєвих турбот. Але тут ми призупинимо слово розради, бо вже п’ятий день утішаємо любов вашу і, здається, стаємо вже тягарем. Правда, для уважних досить і сказаного, а для легкодухих не буде ніякої користі, якщо до сказаного додамо і ще більше. Час уже нам перевести повчання на пояснення Писання, бо коли б ми нічого не сказали про це лихо, нас звинуватили б у жорстокості і нелюдськості. Так само, якби ми постійно тільки й говорили про нього, нас справедливо звинуватили б у малодушності. Отже, доручивши душі ваші Богові, Який може звернутися до вашого серця (Іс. 40, 2) і вигнати з нього всяку печаль, приступимо тепер до звичайного наставляння, тим більше, що взагалі всяке пояснення Писання подає втіху і підбадьорення. Отже, хоч ми, очевидно, ухиляємося від втіхи, але через пояснення Писання знову торкаємося цього ж. А що все Писання уважним подає втіху, — це я поясню вам тут же. Навіть не буду розглядати історичних розповідей Писання і відшукувати (у ньому) будь-які утішливі слова, а навпаки, щоб яскравіше показати підтвердження своєї обіцянки, візьму книгу, яку ми нині читаємо, і, коли хочете, запропоную вам її початок і вступ, у якому, здається, взагалі нема навіть сліду розради і зовсім відсутні втішливі слова, — і цим поясню сказане мною. Що ж це за вступ? «На початку створив Бог небо і землю. Земля ж була безводна і порожня, і темрява була над безоднею» (Бут. 1, 1). Чи подумав хтось із вас, що у цих словах є розрада в скорботі? Хіба це не історична розповідь, хіба це — не повчання про створення? 2. Хочете, щоб я показав, що в цих слова прихована розрада? Отже, підбадьортеся й уважно слухайте те, що буде сказано. Коли почуєш, що небо, землю, море, повітря, води, безліч зірок, два великі світила, рослини, чотириногих, тварин, які плавають і літають, і взагалі все видиме Бог створив для тебе, для твого спасіння і слави, то чи не відчуєш тут же достатню розраду? І чи не найбільший доказ Божої любові відкриєш для себе тоді, коли усвідомиш, що настільки прекрасний, великий і дивовижний світ Бог покликав до буття для тебе — такого малого? Тому, коли почуєш, що «на початку створив Бог небо і землю», не залишай цих слів поза увагою, але обійди думкою (всю) широту землі і задумайся, який розкішний і багатий стіл розкрив Він перед нами і яку велику насолоду запропонував нам зі всіх боків! А що найважливіше, — настільки прекрасний і великий світ Він дав нам не як нагороду за труди і не як відплату за добрі справи, а як тільки створив нас, так тут же вшанував наш рід цим царством. Творіння святого Іоана Золотоустого. Том ІІ. Книга 1. Видання Київської ПатріАрхії Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2009 рік.
#духовнийшлях