Легенда. сл.М.Вороного. муз.М.Леонтовича

Виконує мішаний хор студентів Львівського музичного фахового коледжу ім.С.Людкевича Керівник - Оксана Долішна Концертмейстер - Романа Гаврилюк Соліст - Віталій Коваль *** Дівчину вродливу юнак покохав: Дорожче від неї у світі не мав. І клявся, божився, що любить її Над сонце, над місяць, над зорі ясні. "Тебе я кохаю. За тебе умру… Віддам за кохання і неньку стару!" Та мила його не боялась гріха: Була, як гадюка, зрадлива, лиха. Всміхнулась лукаво і каже йому: "Не вірю, козаче, коханню твому". "Як справді кохаєш, як вірний єси, Мені серце неньки живе принеси". Юнак мов стерявся: не їв і не спав, Три дні і три ночі він десь пропадав. І стався опівночі лютий злочин: Мов кат, витяв серце у матері син… І знову до милої, з серцем в руках, Побіг, і саженний гонив його жах. Ось-ось добігає, не чуючи ніг… Та раптом спіткнувся і впав на поріг. І серденько неньчине кров’ю стекло, І ніжно від жалю воно прорекло… Востаннє озвалось до сина в ту мить: "Мій любий, ти впав… чи тебе не болить?"

Смотрите также