Фотограф на війні, бачити невидиме | Глядєлов, Єрмоленко

Фотограф на війні: бачити те, що інші не бачать чи не хотять бачити. Буча, Бородянка, Макарів, Ірпінь, Гостомель, Чернігів, Київ. Історії про війну, взаємодопомогу, страждання, дерева, міста й села, речі, душі людей. Український фотограф Олександр Глядєлов та український філософ Володимир Єрмоленко. Підтримати нас можна тут: patreon.com/kultpodcast Усі донати йдуть на закупівлю машин для ЗСУ. Зміст: 1:03 - хто такий Олександр Глядєлов 1:40 - Глядєлов як фотограф невидимого 2:45 - серед усіх людей, які фізично бачать, 75% НЕ бачать насправді 3:50 - як фотографує Глядєлов 4:45 - камера як частина тіла 5:33 - чому Глядєлов робить чорно-білі фото? 6:55 - чи пам’ятає фотограф кожну зі своїх світлин? 7:40 - що змінилося після 24 лютого? 8:40 - Буча 10:03 - розстріляні цивільні автівки. Душі людей 11:30 - неможливо змиритися з тим, що росіяни зробили 14:15 - про дерева як свідків війни. Дерево в Бородянці 15:20 - розстріляні, обезголовлені і потрощені дерева як символ великої війни 18:12 - про біофілію і відчуття єдності з життям 19:00 - про бичків і биту російську техніку біля Великої Димерки 20:15 - «російські солдати - не орки. Орки - воїни. А це гівно» 20:49 - що українці відчувають до росіян? 21:40 - чим особлива ця війна? 22:33 - Гостомель 23:28 - російська ракета на Куренівці. Про повторення жахіть війні. Про паралелі з Другою світовою 25:03 - це не сталося сьогодні. Це повторення злочинів минулого. Це коло, яке ми маємо розірвати 25:20 - про руйнування культурних пам’яток, які пережили Другу світову і сталінізм 25:57 - Київ і Чернігів: руйнували монголи, німці, а потім росіяни 26:10 - що найболючіше на війні? 27:30 - смерті людей не стають для нас статистикою 28:15 - стоїм, їбашим 28:35 - чи можлива краса на війні? 31:10 - «Один за іншим приїжджали бусики, з них діставали ящики, там були тіла» 33:16 - Чернігів, місто-фортеця 35:13 - Ірпінь, переправа. 36:19 - про можливі розлами в суспільстві. 38:15 - про презирство до ворога 40:15 - Ірпінь. «я чекаю на свою жінку. Я нікуди не піду» 41:50 - як говорити про цю війну з людьми, які не з України 45:40 - «Ти розумієш, що близькі ще не знають, що їхнього сина, брата, чоловіка нема» 46:15 - автівки, розчавлені російськими танками 48:00 - "фотографія - це моя мова" 50:20 - "це ж соняшники, це ван Гог, це життя. А тут діти і смерть" 50:47 - "Українці дали мені можливість відчути те, на що я вже втратив надію" 53:00 - такі рани не заживають 54:25 - це найбільш важливі події на цій планеті 55:35 - Харків, Гамлет, "Час чує нас" 56:15 - наша країна - немов немовля 57:05 - адекватних росіян - катастрофічна меншість 01:00:05 - я мріяв походити з Максом Левіним по горах взимку. Але Макса нема.. 01:00:24 - Україна - це назавжди 01:00:42 - Єрмоленко грає гімн