БетБіт - Болить

Я презентую Вам новий трек “Болить” — глибоку та емоційну сповідь про внутрішню боротьбу, втрату, пошук себе й правду, що лунає крізь кожен рядок ламаного ритму. Це не просто трек — це голос душі, в якій живе буревій “Життя — не bonjour, коли без монтажу…” — і в цих словах більше істини, ніж у тисячі красивих фраз. Слухати на всіх платформах:
Цю пісню я написав, бо справді боліло. Я не спав всю ніч і намагався якомога більше висловити блокноту. Найважливіше в цій роботі — це те, що вона не вигадана, не вкрадена в іншого артиста. Це справжня історія, яку я максимально хотів передати слухачеві. Я хотів дати людям зрозуміти, що є щось модне, а є — щось вічне. І, звичайно, — щоб хоча б одна людина, прослуховуючи цю композицію, змогла знайти в ній себе. Скажімо так: музична опора і розуміння, що ти не один. ------------------------------------------------------------------------------ Слова: Я пишу, бо болить — спогади віршую. Ти знаєш, так легше жити. І саме тут, у цю мить ти почуєш лише правду під ламаний ритм. Ти знаєш, друже, у нас так мало часу, щоб прибратись в маси, тому натискай на газ. Та пам’ятай — не все відразу, бо це база. Наше життя — загадка без підказок. Тут ти пан або пропав, і не буде іншого разу. Я події між собою пов’язую — люди дивні, лиходії, їх з’їдають образи, а бідність з присмаком надії, яку не показують, сповільнює шлях до мрії. В погоні за касою я десь посіяв свою пасію. Тепер про це пишу — у мене буревій в душі. Я з легкістю це афішую. Від себе не втекти, але досі чомусь біжу. Зрозумів — життя не Bonjour, коли без монтажу. А мені дайте бітла, трохи світла від ламп, щоб я міг з голови повикидати свій хлам і прийшов до тями. Потім міняємось ролями — 1 мить — ти головний герой моєї драми. Я пишу, бо болить — спогади віршую. Ти знаєш, так легше жити. І саме тут, у цю мить ти почуєш лише правду під ламаний ритм. Поруч кружляють літери у танці, попри закони гравітації. Це мій світ — не торкайся пальцями. Я намагався змінити ситуацію, але лише мені потрібна історія. Вся ця — лічені кроки, і я на межі. Друже, скажи — ти як лікуєш рани на душі і як з ними жити? Я знову на куражі, на кухні залитий, на біти кладу вірші. Їх не всім зрозуміти. Життя — суворий вчитель, всіх навчить. Мій внутрішній псих — мовчи. Я так не хочу зупинятися ні перед чим. Але люди одягають маски, створюють ілюзію, щоб ти повірив казку. А я — в погоні за тобою, ніби загубив себе. Голоса у голові зросли на кілька децибел. Здоровий глузд — а це де? Він покинув чати. Я запишу — ми зведем. Я не зміг мовчати. Я пишу, бо болить — спогади віршую. Ти знаєш, так легше жити. І саме тут, у цю мить ти почуєш лише правду під ламаний ритм ----------------------------------------------------- #БетБіт #українськамузика #музика