Тему мобілізації і вручення повісток у громадських місцях масово обговорюють закарпатці у соцмережах. Чимало з них – обурливі. Але Законом не передбачено визначеного місця, у якому можуть це робити. Тож по суті, повістки можуть вручити будь де: за місцем проживання, на вулиці, на блокпостах, на робочому місці, в магазині. Але перед врученням повістки встановлюють особу військовозобов'язаного. Нам прилетіло! І в мене влучили уламки вибухівки! Кілька залишилося у тілі – на пам’ять! Ще й ногу зламала, бо довелося стрибати! Зараз на лікуванні у вас в Ужгороді! – так скромно про себе почала Марія Литвиненко-Назаренко - військова санінструкторка з Харкова, що з перших днів війни на передовій! Має й позивний- Берегиня! Перше, що цікавить, як там жінці? Каже, я не жінка, а солдатка-контрактниця, а потім медик! Хто, як не я? Що мобілізує, коли страшно? - каже підтримка коханого, який теж на передовій і вірить у мене! А ще родина-син, мама і бабуся, які, аби дістатися до безпечного місця після 76 днів окупації всіма правдами і неправдами вибиралися звідти. Поки оговтується від поранення, пані Марія допомагає волонтерам, адже 8 років вже плете сітки - з 2014 року не одну організацію навчила. Поки не зрозуміла, що може бути корисною захисникам на фронті, як медик з досвідом роботи в реанімації. На липовій алеї пані Марія просто неба дає майстер-клас з плетіння сіток. Тут будь хто може долучитися до благородної справи! Коліжанки по цеху у захваті від позитивної енергетики нашої героїні. Кажуть, пишаються, що мали честь з нею познайомитися. Про легендарну героїню нашого сюжета дізналися саме від волонтерів. Одна з них - Євгенія Ганус- познайомила нас з пані Марією, каже: всі просто повинні дізнатися її історію. Багато моментів не змогли оприлюднити у сюжеті через безпекові питання. Але після війни, у мирний час обіцяли зустрітися і розказати світу про подвиг українських жінок. А поки великий уклін, швидкого одужання і повернутися живими!
