Покровський Голосіївський чоловічий монастир — православний чоловічий монастир у Голосієві в Києві. Належить УПЦ . Iсторiя: 1631 року архимандрит Києво-Печерської лаври, а потім вже митрополит Петро Могила збудував тут церкву Святого Іоанна Сочавського, небесного покровителя Молдови. Невдовзі Голосіївська пустинь стає літньою резиденцією митрополитів. В пустині було збудовано дерев'яні келії. Петро Могила часто приїздив сюди «щоби молитвою і тишою лікувати та скріпляти душу, а також просити помочі покровителя своєї батьківщини». Після смерті Петра Могили збудували церкви на честь Варлаама та Йоасафа. З часом храм перейменували на честь ікони Божої Матері «Живоносне Джерело». У 1852 році обитель з благословення правлячого архієрея, святителя Філарета, Митрополита Київського і Галицького (Амфітеатрова), була названа Свято-Покровською. У Голосіївській пустині подвизались святителі Петро (Могила) і Філарет (Амфітеатров, +1857, пам’ять 21 грудня / 3 січня), преподобні Парфеній Київський (Краснопевцев, +1855, пам’ять 17/30 березня) і Олексій Голосіївський (Шепелєв, +1917, пам’ять 11/24 березня), Христа ради юродиві Феофіл (Горенковскій, +1853, пам’ять 28 жовтня / 10 листопада) і Паїсій (Яроцький, +1893). Всі вони прославлені Українською Православною Церквою у лику місцевошанованих святих. У 1910-1912 роках на місці старого дерев’яного було побудовано новий кам’яний храм. 1918 року обитель пограбували, а в 1919 монастир перейшов під крило комунального господарства Київського міськвиконкому. У 1922—1923 рр. монастир був переданий Сільськогосподарській академії. У 1926 році Голосіївську пустинь закрили. У радянський період історії були зруйновані всі її храми і будівлі, за винятком будинку Київських митрополитів. Пiд час німецько-радянської війни майже не була пошкоджена. У тi часи війни через Голосіївську пустинь проходила друга лінія оборони за місто Київ. Тут велися запеклі бої. Проте жоден снаряд не потрапив на чернече кладовище, на якому був похований преподобний Олексій Голосіївський. І в роки гонінь, і в роки переслідувань, і в страшний воєнний час на його могилі завжди горіла лампадка Після війни монастирські будівлі використовувались як господарчі споруди. Було втрачено усі храми, зокрема церкву ікони Божої Матері «Живоносне Джерело» та Покровську церкву. В 1950-х — 1960-х їх було розібрано як такі, що не мають художньої цінності. У 1990-ті — 2000-ні Голосіївську пустинь (Свято-Покровський монастир) було відновлено й відбудовано. У 1993 році обитель відкрили як скит Києво-Печерської Лаври. Скитоначальником був призначений Архімандрит Ісаакій (Андронік). У цьому ж році, 4 жовтня за новим стилем, були знайдені мощі преподобного Олексія Голосіївського та відкритий домовий храм на честь преподобного Іоанна Багатостраждального. У 1996 році, згідно з рішенням Священного Синоду, Голосіївська пустинь стала самостійним монастирем. У ній відновлені храм на честь ікони Божої Матері «Живоносне Джерело», і чернече кладовище; на місці колишнього митрополичого будинку побудована нова церква; виросли чернечий та адміністративний корпуси, будинок намісника з домовою церквою на честь святих Царствених Страстотерпців, готель та інші монастирські будівлі. З початку відновлення і донині ігуменом-настоятелем монастиря є єпископ Ісаакій (Андроник) Бiльш розширений огляд буде представлений в одному з наступних вiдеосюжетiв.
