«Альбатрос» (L'Albatros) французького поета Шарля Бодлера (Charles Pierre Baudelaire) це один з моїх найулюбленіших віршів, можливо тому, що тема відносин поета і суспільства вічна. У всі часи справжні поети натхненно творили свої світи, але їхні ідеї і саме заняття поезією вважалося багатьма членами суспільства дивацтвом, безглуздою, а інколи і небезпечною для суспільства справою. За свою збірку «Квіти зла» (Fleurs du Mal) Шарль Бодлер зазнав осуду, тираж був арештований, а самого поета оштрафували на 300 франків і заборонили 6 віршів зі збірки. Трибунал департаменту вгледів «образу суспільній моралі» у текстах Бодлера.Тож запрошую вас ознайомитися з цим відомим у світі твором, український переклад котрого зробив я, а при створенні музики і відео мені допомагали нейро-мережі Октава, Noisee та Clipchamp. Текст пісні Альбатрос (автор Віталій Гречка, за «L'Albatros» Ш. Бодлера) Щоб розважитись якось, буває, матроси Альбатросів хапають, гігантських птахів, За кормою над прірвою моря тих носить, Безтурботних супутників їх кораблів. Опинившись на палубі, миттю втрачають Свою велич, лазурних небес королі, Білі крила пташок безпорадно звисають, Наче весла, безглузді стають на землі. Мандрівник цей крилатий незграбно чвалає, Був прекрасним, а став недолугим, смішним! Хто до дзьобу йому свою люльку все пхає, Хто глузує, кульгаючи наче, над ним. І Поет, що як принц позахмарних кордонів, Котрий з бурею мчить, недосяжний стрілкам; Як додолу впаде, серед шуму прокльонів, Крил тягар велетенських долає лиш сам.
