Дон Делілло. Системний роман. Теорія змови. Ігри з історіографією | Максим Нестелєєв

Шоста розповідь дослідника американської літератури Максима Нестелєєва з циклу «В лабіринтах американського постмодернізму: література», записана для проєкту «Тижня» «Skovoroda auditorium». Дон Делілло (нар. 1936) — типовий моралістом, філософ, який свідомо обрав літературу, доступнішу форму, щоб якомога більшій кількості читачів донести свої вистраждані ідеї про життя і смерть. Переважний настрій у всій творчості Делілло – апокаліптичний, а час подій – християнський (католицький), есхатологічний (адже «усі змови / сюжети спрямовані до смерті», і кожен «хоче володіти кінцем світу»), через це у нього так багато біблійної тавтологічності, «світської молитовності», а також персонажів, які грають роль «новітніх адамів»: усьому дають назви або люблять давати визначення словам, смакують їх, дізнаються щодня одне нове слово (як Ґері Гаркнесс в «Кінцевій зоні»), вигадують мову (як у романі «Імена»), повторюють словникові гасла (як Нік Шей у «Підземному світі») чи відкидають «застарілі слова» (у «Космополісі»). «Білий шум» -
«Художниця тіла» -
«Підземний світ» -