Заграй ми, цигане старий. Переспівана і згенерована з допомогою ШІ.

Це одна з улюблених пісень моєї бабці. Не думаю, що вона знала всі слова пісні, бо я б, напевно, також запам'ятала більше, ніж перші два куплети. А моя бабця співала чи не щодня, і часто я чула цю пісню. Думала собі, що вона народна. Тільки зараз, шукаючи в інтернеті повний текст, я відкрила несподівано для себе, що виявляється слова, а також і музика, написані Сидором Воробкевичем. І також я дізналась, що Сидір Воробкевич був видатним українським композитором, письменником, художником, театральним і громадським діячем! Це його: "Мова рiдна, слово рiдне! Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, А лиш камiнь має." Будемо знати! Заграй ми, цигане старий, такої, як бажаю, Грошей ти дам, вина ти дам, і всього, що лиш маю. Бо лютий біль отут горить і груди розпирає, І бідне серце так болить, що гине — умирає. Заграй, старий, отую піснь, що то колись співала Старенька ненька, як мене в колисці колисала. Чаруй мені минувші дні, літа ті молодії. Прегарні золотаві сни, той рай і ті надії. Провадь мене ти звуком тим в садочок, де я грався, Чаруй і друзів всіх моїх, що ними я пишався. Чаруй мені дівчину ту, що мною гордувала, Збуди ти всіх, що вже земля навіки повкривала. Збуди, чаруй минуле все; най ще хоч раз заплачу, Бо сліз немає, відколи доленьки не бачу. Заграй старий! Як потечуть дві сльози по личеньку, То легше стане на душі і легше на серденьку.