Була влітку земля красива, Гарне вбрання вона носила. Влітку трави росли зелені І співали пташки веселі. Та минуло тепленьке літо. Як же землю тепер зігріти? Приспів: Сніжинки летять із неба, До мене летять, до тебе. Біленькі летять сніжинки На землю, немов пушинки. Восени Бог про землю дбає, Мов на свято її вдягає. Розмальовує всюди листя Наш Господь в кольори барвисті. А зимою морози люті Як же землю тепер вдягнути? Та осіння пора минає, Сонце землю не зігріває. Бо приходить в міста і села Білосніжна зима весела. Бог і взимку про землю дбає: Білим килимом накриває. А весною засяє сонце, Білий килим розтане зовсім. Напоїть ним Господь всю землю, Щоби трави росли зелені. Та весною, і теплим літом, Навіть взимку співають діти.
