Кобрина – становий хребет річкової долини, в котрій розташований Обухів. Її довжина – трохи більше 12 кілометрів, а вигляд схожий на легендарного Змія, котрий п’є воду зі Стугни. Кобрина має два витоки і починає свій шлях через Обухів з ярів мікрорайону Яблуневий. Згідно з однією з історичних версій перша назва річки - Лукавиця. Кобриною же вона стає на початку 18 століття за нез’ясованих обставин. Можливо, причиною цього було переселення в 1704 році в Обухів жителів лівого берега Дніпра, зокрема, з Чернігівщини. Там ця назва зустрічається теж. Станом на зараз є кілька версій походження назви: 1. «Джерело, ручай» 2. «довгий човен» 3. «риболовецька верша» 4. «журавель на криниці». Всі вони так чи інакше пов’язані з водою, рівноцінні і дуже старі. Відтак, визначити точне походження зараз неможливо. З цікавого – в Обухові досить розповсюджене прізвище «Кубар», котре може позначати старий рід занять, приміром, майстра з човнів або риболовлю «кубарами». Не менш цікавою є археологія Кобрини, точніше її берегів. Зокрема, згідно з документом 17 ст – «Книгою київського підкоморія» саме в гирлі Кобрини знаходився один із попередників Обухів – Лукавиця. Зафіксовано, що на її берегах жили за часів Київської Русі, залізного та бронзового віків. Як і кожна поважаюча себе річка Кобрина несе не лише води, але і міфи про них. Один з найвідоміших це міф про її повноводність. Своєї появою він завдячую своєму попереднику – міфу про якір, котрий ніби-то знайшли під Пединою. В цьому відношенні варто зауважити, що якоря ніхто не бачив, а сам переказ був записаний у 1925 році етнографом Новицькою. Вже тоді він був місцевою легендою. Ще однією підставою для нього могли бути сезонні, весняні чи осіння паводки, коли річка виходила з берегів і заливала всю рівнинну частину долини. Насправді ж жодних документальних та археологічних даних про «повноводність» річки немає. Та і не могло бути, оскільки ширина її русла і потенційна глибина чітко простежуються і зараз. Що стосується її ролі в житті мешканців Обухова перші водяні млини і ставки на Кобрині згадуються ще у 1618 році в інвентарному описі Обухівського замку. Млини мололи зерно. Ставки давали рибу. Береги Кобрини були вкриті заплавними луками-сінокосами. Ще у 20 столітті, за спогадами старожилів з неї пили воду; на ній прали одяг; в ній купалися діти; у воді ловили рибу, а в старих вербах розводили бджіл. Водяні млини, цей чи найцікавіший реквізит річки, були в Обухові ще у першій третині 20 ст, зокрема, напроти сучасної Автостанції. На жаль, часи, коли річка була в силі – минули. Попри скарги містян, причин для цього багато. Це і чисельні криниці, котрі вичерпують водоносний шар. І зарегульованість русла річки ставками. Ну і аномальна спека, котра поволі знищує притоки Кобрини. Чи відродиться колись річка – достеменно невідомо. Очевидно, що фінансових можливостей у громади для цього немає. І господарської потреби – теж. Тому, останнє, що тут варто робити це гадати чи планувати. Досліджувати – єдине, що залишається ентузіастам. І розробляти маршрути, котрі дозволять ознайомитися як з історією річки, так і її долини, сьогодні відомою під назвою місто Обухів.
