Рукавичка. Фрідріх Шиллер. Зарубіжна література. 7 клас

Йоганн Крістоф Фрідріх Шиллер — видатний поет і драматург, один з найшанованіших класиків німецької літератури. Оспівуючи героїчні характери, цей митець обстоював принципи людяності, що ґрунтувалися на ідеї цінності особистості. Майбутній письменник народився 10 листопада 1759 р. в містечку Марбаху. Його батько був полковим лікарем, потім служив доглядачем парків у володіннях Вюртемберзького герцога Карла Євгенія. Батьки хотіли, щоб у майбутньому хлопець став пастором, тож передусім виховували в ньому чесність, набожність, здатність сумлінно виконувати обов’язки перед Богом і суспільством. Уявлення Фрідріха про власне майбутнє цілком збігалося з батьківським. Однак деспотичний герцог Вюртемберзький на власний розсуд вирішив долю юнака, віддавши його до військової школи (пізніше — академія). Загалом цей навчальний заклад, особисто заснований герцогом, було призначено для обдарованих дітей. Водночас запроваджена в ньому система виховання передбачала підготовку відданих владі, сумлінних і слухняних служак. Незважаючи на те що художню літературу було заборонено шкільними правилами, юному Шиллеру вдавалося потайки від наставників читати улюблених авторів і навіть писати власні твори. З письменництвом Фрідріх пов’язував і заповітні мрії про майбутнє. Однак вирватися з герцогської пастки було майже неможливо: після закінчення школи вихованці мусили відслужити витрачені на їхню освіту кошти. Усе почалося з виходу у світ Шиллерової драми «Розбійники», що відразу була сприйнята сучасниками як натхненний і яскравий твір. Хоч ім’я автора й не було зазначене на виданих примірниках, незабаром воно стало відомим у багатьох містах Німеччини. Шиллер міг пересвідчитися в успіху «Розбійників», декілька разів переглядаючи постановку своєї п’єси в театрі сусіднього князівства. Це додало йому впевненості в правильності обраного шляху. Тим часом чутки про мистецьку славу полкового лікаря дійшли до Карла Євгенія. Обурений можновладець покарав свавільного підданця двотижневим арештом і заборонив йому писати будь-що, крім медичних праць. За першої ж нагоди Шиллер разом з при-ятелем-музикою втік з герцогських володінь. Незабаром розпочалася співпраця Шиллера з театром міста Ман-гайма. Згодом поет переїхав до Лейпцига, де повністю присвятив себе творчості, потім — до Єни, де викладав історію в університеті й займався науковими розвідками, і зрештою оселився у Веймарі. Там йому пощастило заприятелювати з видатним німецьким письменником Й.В. Гете. Шиллер багато працював і як драматург, і як лірик. Його вірші увійшли до скарбниці класичної німецької поезії. Одним з найвідоміших творів митця стала балада «Рукавичка». За історичну основу балади «Рукавичка» Шиллер узяв розповіді про розваги французького двору часів короля Франциска І (1494—1547). Цей король з династії Валуа правив країною протягом 1515—1547 рр., спрямовуючи свою політику на встановлення абсолютної монархії. Франциск І був відомим покровителем мистецтв і наук. Головний герой балади лицар Делорж — особистість легендарна. У Франції побутувало багато оповідок і анекдотів про його сміливі вчинки та любовні пригоди. Гучна слава, на жаль, не рятувала Шиллера від нужди. Виснажлива творча праця й матеріальні нестатки рано підірвали сили письменника. Однак упродовж усього життя — від бунтівної юності до останніх років, затьмарених тяжкою хворобою, митець, за словами його сучасника, залишався людиною, «у якої не просто бурхливо кров тече по жилах... але й палке серце, сповнене почуттям і прагненням до шляхетної справи».