А пам'ятаєш, в нас була весна. Слова Оксани Дубенюк.

Оксана Дубенюк — А пам’ятаєш, в нас була весна? І розквітали на долоні квіти, І пурхали метелики у снах... — А потім що? — А потім спрагле літо... Стелились трави скошені до ніг, У крапельках роси — небесна просинь... І червень був солодкий, наче гріх... — А далі що? — А далі...просто осінь... І ми ішли за руку в листопад, Прийшли ж туди, де більше «нас» нема. Там тихо помирав весняний сад... — То був кінець? — Та ні...була зима... І грудень простелився під поріг, Й холодні зорі падали в долоні. Наш мертвий сад засипав білий сніг... І падав сніг... І був чомусь солоний...