Увага спойлери! Розпіарений “Довгоніг” з Ніколасом Кейджем та Майкою Монро у головних ролях зміг зібрати пристойну касу, отримати схвалення критиків і, що важливо, глядачів, адже попередні фільми режисера Оза Перкінса не могли похвалитися високими глядацькими рейтингами. Проте чи дійсно “Довгоніг” є хорошим фільмом? Для детективної стрічки сценарій має бути на першому місці. Якщо в драмі ми можемо вибачити нелогічність дій героїв через силу емоцій і не завжди раціональну природу людської поведінки, а в комедії ми можемо пробачити безглузді вчинки персонажів, оскільки від комедії очікуємо більше сміху, ніж логіки, то в детективі нелогічність неприйнятна. Адже всі некоректні дії кіношного слідства або призведуть до того, що зловмисник уникне покарання, або глядач дивуватиметься, як незрозумілі вчинки слідчих призвели до успішного результату. Так сталося і зі мною під час перегляду “Довгонога”. Я трохи захоплювалася Ніколасом Кейджем, але весь інший час ламала голову над тим, чому герої поводяться так безглуздо. Що саме у фільмі було не так, а що все ж таки вдалося, розповідаю у відео. 00:00 Чи виправдав очікування "Довгоніг"? 01:24 Непропрацьовані моменти у сценарії 07:24 Рекламна кампанія фільму та ефект прихованого маркетингу 13:10 Режисер Оз Перкінс і його стиль
