Кілька років тому, під час невеликої мандрівки красивим лісом(див. моє фото біля струмка) я побачив у глибині хащі щось незвичне. Щось (може втома?) зупинило мене і я не подерся крізь гущавину молодняка, щоб роздивитися ближче, але той спогад не йшов із голови і в мене народився містичний вірш, вірш про цікавість і про те, що не завжди вона веде до добра…Отже, мій новий кліп, створений за допомогою нейромереж Октава, Genmo, Clipchamp чекає на вас. Мені здається, якась містика все ж присутня у нашому житті, а як думаєте ви? Буду вдячний за ваші думки, коментарі і вподобайки. Текст пісні: Цікавість. Між деревами щось незвичне, Світлі тіні в лісній імлі… Щось туди мене наче кличе, Але важко ступить мені. І хоч тіло напрочуд легке, Ворухнутись не в змозі я, Потихеньку у лісі смеркне, Холодніше стає земля. Вітер тихо колише віти, Завмирає і знову дме, Сяйво з хащі сильніше світить, Заворожену душу зве. Через силу відвожу очі, Вже не бачу де стежка та, Ніжно темрява щось шепоче, Та холодні її вуста. Раптом небо світліше стало, Хоча тільки-но вечір був, Відчуття, наче щось пропало, Знав я щось, а тепер забув. Вже давно повернувся в місто, Все відоме і звичне тут – І буденних подій намисто, І до цятки знайомий кут. Та коли понад вечір вийду – Наче щось оживе в мені, Наче наше життя – для виду, Все навкруг, як мара у сні. Я вдихаю на повні груди, Бачу серце – воно твоє! «Світла тінь?» – Твою думку чути… І тебе ця цікавість вб‘є.
