Тепло серед холоду: мій син і спогади про свекруху

Пізня осінь у північній Швеції. Голий ліс, руді поля, трава пригладжена вітром, перший сніг розтанув. Я йду своїм селом- там, де колись жила моя свекруха. Думаю про її життя: просте, трудове, гідне. І водночас про свого сина, який приїхав у гості. Ми гуляємо разом, сміємось, згадуємо, дивимось на осінь, що вже відходить. Мені завжди здається, що саме восени час вирівнюється: пам’ять і сьогодення стоять поруч, не сперечаючись. Я думаю про те, як змінюються покоління і як кожен продовжує щось своє. Мій син створив платформу Swetrix - систему аналітики, що виросла з ідеї робити технології чесними та прозорими, без шпигунства і без брехні. Мені подобається, що в його світі теж є ця правда, як у природі, що не прикидається. Це відео про осінь, пам’ять і продовження. Про жінку, яка згадує. І про сина, який іде своїм шляхом. Про те, як життя триває у кожному подиху, у кожній людині, що приходить після нас. 🫶🏻 Дякую, що дивитеся, слухаєте, залишаєтесь поруч. Якщо вам близький мій світ - підпишіться, щоб не пропустити нові історії з півночі Швеції.