Тимура сісти перед камерою вмовляли всім колективом волонтерів. Мовляв "не любить хизуватись тим, що робить". Проте аргументами, що його історія теж може допомогти людям, нам то таки вдалось. Розмова вийшла зворушлива... хоча не знаю, чи існують зараз інші. Але ні. Існують. Є цинічні. Є любовні. Тому так... розмова вийшла зворушлива. 00:00 Меня зовут Тимур… 00:13 Сейчас развожу гуманитарную помощь… 00:24 Ми загружаемся в Винницкой области… 00:41 ми возим на машине фирми, на которой я работал… 01:01 В нинешнее время надо делать все возможное… 01:05 Это не ради какого-то… 02:06 Попали в такую ситуацию, что когда начали бомбить Харьков… 02:50 о бездействии… 03:43 люди обеденились… 05:13 реакция старих знакомих на героя их времени… 06:20 О раздаче гуманитарки… 11:36 дети берут помощь как подарок на новий год… 12:07 о ценностях 12:41 о пожилих людях… 13:21 Будьте людьми… 14:01 Спасибо… #war #війна #історія #Україна
