Історія вивчення пропорцій людини. Образотворче мистецтво 6 клас. Урок презентація.

Пропо́рції ті́ла люди́ни — співвідношення між різними частинами тіла, що вважалися досконалими в мистецтві в різні часи. Для характеристики пропорцій тіла використовують різні методи. Один з найстаріших методів – метод канонів. Канон - це правило для створення ідеальної фігури людини в певних відношеннях з одиницею вимірювання (модулем). Під модулем розуміють розмір тієї чи іншої частини тіла даної людини (довжина пальців, голови, хребта, стегна тощо) Скульптори Давнього Єгипту брали за модуль вимірювання довжину середнього пальця лівої руки, яка по канону розміщувалась 19 разів в довжині тіла. А для збереження пропорцій фігури використовували сітку з квадратів. Пропорції тіла людини в Стародавній Греції були близькі до пропорцій живої людини. Грецький художник Лісіпп в основу свого канону поклав висоту голови, що дорівнювала 1/8 росту людини, а довжина тіла відповідала довжині розкинутих рук. Цей канон пізніше одержав назву квадрата «древніх». Найбільшою популярністю того часу користувався канон Поліклета. Найяскравіше це художнє бачення проявилося в його статуї Дорифор. За розмірний модуль він прийняв ширину долоні. Вважалося, що фігура створена на основі теорії так званого «Золотого поділу». В епоху Середньовіччя людська фігура стала багато в чому умовною, далекою від живого тіла, що було зумовлено пануючою ідеологією того часу. Подовжена плоска фігура, схована під складками одягу, непропорційно маленька голова, довгий прямий ніс – от основні риси характерного для середніх століть візантійського мистецтва. Твори митців епохи Відродження Леонардо Да Вінчі, Мікеланджело, Рафаеля багаті новими канонами, у яких пропорції тіла стають знову близькими до натури, природи. В свій час італійський художник і вчений Леонардо да Вінчи дещо змінив квадрат «древніх». Він вважав, що фігура з піднятими і розведеними руками та розсунутими ногами вписується в коло, центр якого - пупок. За цим каноном Леонардо створив свій знаменитий малюнок "Вітрувіанська людина". Сучасник Леонардо Да Вінчі художник Дюрер залишив докладні трактати про пропорції людського тіла. Будучи знавцем математики, він вносив у свої канони результати математичних обчислень. У процесі формування і розвитку реалістичного мистецтва XVIII- XX ст. значну роль у вивченні пропорцій людини зіграли досягнення науки про людське тіло (анатомія й антропологія). В той час був розроблений канон Фріча (Шмідта-Фріча), в якому за модуль була обрана величина довжини хребетного стовпа, що в 2,5 рази була менше довжини тіла, а голова і хребетний стовп разом становили половину довжини тіла. У порівнянні зображення чоловічої і жіночої фігури, можна переконатися, що жіноче тіло за своїми пропорціями відрізняється від чоловічого відносно широкими стегнами і вузькими плечима. Пропорції дитячого тіла мають свої особливості. У немовляти голова дуже велика в порівнянні з тілом. Вона вміщується у довжині фігури лише 4 рази. Потім, коли дитина підростає, змінюються і її пропорції. У дітей 11-12 років висота голови 5,5-6 разів розміщується у висоті фігури. Канони є лише основною схемою, яка не може передбачити всіх варіантів мінливості, однак, за задумом їх авторів, повинні сприйматися як деякий довершений тип будови людського тіла. Створення образу людини з пропорційним співвідношенням різних частин тіла – Крок за кроком