Історія УПЦ в обличчях — інтерв'ю з ігуменею Серафимою (Шевчик)
Продовжуємо цикл бесід «Історія УПЦ в обличчях: як це було» заступника Голови відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ протоієрея Миколая Данилевича з представниками старшого покоління духовенства. 0:00 Вступ 0:19 Довідка 2:10 Про єдину умову для вибору монашества 3:46 Пошук піонерки/комсомолки правди, істини, сенсу життя 5:20 Про маму, її віру, односельців та Голодомор 6:24 Про зраду та особисту Голгофу 7:40 Не бути «тростиною, яку розгойдує вітер» 8:25 «Благословіть на монашество!» 9:57 Покровський монастир: 11 келій та ігуменя Маргарита 15:12 Про «ложку дьогтю» 16:14 Людський фактор у Церкві 21:15 Атмосфера 80-тих років 23:47 1000-ліття Хрещення Русі 24:32 Період, в який була дарована Грамота Святішим Патріархом Алексієм ІІ 31:33 Прибуттям до Києва Блаженнішого Митрополита Володимира (Сабодана) 35:46 Ігуменство в Одеському Архангело-Михайлівському монастирі 37:00 Про Блаженнішого Митрополита Онуфрія як старця 35:46 Ігуменство в Одеському Архангело-Михайлівському монастирі. Продовження 40:47 Про діалог з владою, політиками, елітою. Приклад Митрополита Володимира 46:43 Про культуру і Церкву 48:18 «Токсичність» Церкви - як люди змінюють своє ставлення? 53:45 Церква і політика 56:40 Церква через 20 років 58:50 Побажання Цього разу в гостях - голова Синодального відділу УПЦ «Церква і культура», настоятелька Одеського Архангело-Михайлівського монастиря ігуменя Серафима (Шевчик). За 40 років у чернецтві, з яких 25 років є ігуменею відомого жіночого монастиря в центрі Одеси, вона перегорнула не одну епохальну сторінку в історії Церкви і держави, та навіть стала безпосередньою учасницею доленосних подій. Про те, як любов до Бога стала рушійною у виборі між чернецтвом і дитячою мрією бути археологом, як у серці колишньої комсомолки саме в Почаївській Лаврі запалало рішуче бажання піти до монастиря, та про вплив мами, яка безстрашно в часи СРСР водила доньку до церкви, і односельців зі зворушливими історіями про віру й Голодомор. Про те, як була покарана за натільний хрестик і ще в юному віці усвідомила, що таке зрада, і що відчував Христос за вигуків «Розпни, розпни!», та як важливо не бути «тростиною, яку розгойдує вітер». Про те, як 17-літнч дівчина в червоному пальто зі своїм рішучим «Благословіть на монашество!» опинилася в Київському Покровському монастирі, де пройшла всі послухи: від льоху і кухні - до церкви; про сувору школу чернечого смирення, заповіти старців і мудрість легендарної ігумені Маргарити, а також про «ложку дьогтю» в цій благодатній атмосфері. Про людський фактор у Церкві, чому нести послух в Київській митрополії тодішнього Екзарха Філарета було найважче. Про 1000-ліття Хрещення Русі, про дарування Грамоти Святішим Патріархом Алексієм ІІ і про те, як політика увірвалася в розмірене церковне життя, про відчуття страху за долю Церкви і зміну церковної атмосфери з прибуттям до Києва Блаженнішого Митрополита Володимира, який став Архіпастирем і «люблячим батьком» для всієї української пастви в ті складні часи. Про мудрість і стійкість Блаженнішого Митрополита Онуфрія у стоянні за Істину в ці буремні роки і про те, як Архіпастир ще за молодого віку був старцем, до якого линули сестри Покровського монастиря на сповідь, а нині лине вся паства УПЦ і підносить молитви за нього. Про благословення відроджувати перетворений на тубдиспансер і тюрму Одеський Архангело-Михайлівський монастир, незабутнє зведення в сан ігумені та заступництво Божої Матері. А також про те, за що в політичних колах Українську Православну Церкву прозвали «токсичною», і чому вона в усі часи «не в тренді», про особливості у спілкуванні Церкви з культурною і політичною елітою, про заповітні слова Христа «будьте мудрі, як змії, і прості, як голуби» (Мф. 10: 16) та про те, що треба бути відкритими до людей і що з Богом ми переможемо всі «передапокаліптичні» випробування. Більше новин та інформації на сайті УПЦ та у соціальних мережах. Сайт: Facebook: / church.ua Twitter: / presschurchua Підписуйтесь на розсилку в Telegram, щоб першими дізнаватись про всі новини:
