вірш Ан. Бук-Стефко чита Тарас Григоришин Вітер в травах завиває На могилі сурма грає Стоїть мрець , коня сідлає Мов вогнем душа палає Як зірки ясніють очі Дніпро дивиться, регоче Каже.: .Брате.. - козаку МАЄШ КАРУ НА ВІКУ ЗЕМЛЮ й Мертвим. БОРОНИТИ БО ОТІ Незрячі ДІТИ НЕ ГОДЯЩІ І СЛАБКІ ТОЖ.. ВСТАВАЙТЕ, КОЗАКИ! Є БАГАТО ВАМ РОБОТИ ВИРОСЛИ ПОЛКИ СВИНОТИ Може Досить Годувати? Час на Палі ПІДНІМАТИ? КАЖЕШ ПРАВДУ, БАТЬКО МИЛИЙ! МОВИВ КОЗАК .МАЮ КРИЛА МАЮ ВОЛЮ. МУШУ ВСТАТИ ВОРОЖЕНЬКІВ ПРИВІТАТИ.. Ан. БУК-СТЕФКО
