ІВасилівна була не з Васильова Вони з чоловіком - Олександром Петровичем - були переведені сюди у 1981-му році вже досвідченими фахівцями. Обоє з відзнакою закінчили Білоцерківський сільськогосподарський інститут. Керували великим госодарством на Кіровоградщині. Вже на Київщині Ганна Василівна спочатку працювала управляючою у колгоспі “Маки”. Згадують, як хвацько вона вміла налаштувати сівалки. Та й до людей мала психологічний підхід. Тож призначили її головою профкому. Господарство об.єднувало два села - Макіївку й Василів. Села - велелюдні і співучі. Першим ділом створили два хори. Обжинки, день працівників сільського господарства, новий рік… - то все були концерти для працівників села. Ганна Василівна - незамінна ведуча і автор свят. В її сценаріях завжди приділялася увага людині. У кожному вона вміла підкреслити особливі риси, особисті заслуги. Потім ці замітки лягли у її книгу - “Село на нашій Україні”. Про Василів книгу Ганна Білик не видала. Але вся її трудова діяльність починаючи з 1990 року була піснею про це село. Створення колгоспу “Жовтень”, яким вона успішно керувала 5 років, високі врожаї зернових та буряків, проведення газу, будівництво хат для селян, розпаювання земель… Ганна Білик встигала всюди. І завітати з потребами в міністерські кабінети, і зробити свято для душі селян. Коли колгоспи реорганізували на фермерські господарства, Ганну Василівну обрали головою села. Вона влилася у Василів усім своїм єством. Вірш Вже будучи на пенсії, Василівна створила фольклорний гурт “Василихи”. 9 співунок і вона - їх модератор. За 8 років існування колективу, жінки втілили у постановки її сценарії “З Україною в серці”, “Козацькому роду нема переводу”, “Масниця”, “Хлібодар”. Возила вона “Василих” й у телевізор - на пр ограму “Фольк мюзік”, і в Уманську Софіївку. Тамтешня Екскурсовод була в захваті. Бо в колонаді ще ніколи доти не лунали “Чебреці”. У творчому доробку василівської поетеси Ганни Білик 3 збірки. Книги просякнуті патріотизмом. Любов до рідної землі червоною ниткою йде у її ліриці та у віршах до дітей. Цитата Її запрошували на літературні зустрічі колеги письменники. Чи то у школу, чи й на столичний День працівників культури. На її фейсбук сторінку досі приходять схвальні рецензії на вірші … Ганни Василівни вже немає. Але є світлі спомини про 43 роки її життя віддані Васильову.
