У перші десятиліття XIX століття інтенсивно почала розвиватися спеціальна галузь геометричних знань - проєктивна геометрія. Джерелом її були потреби графіки і архітектури. Хоча деякі результати, які тепер зараховані до проєктивної геометрії, виходять з робіт таких давньогрецьких геометрів, як Папп Александрійський та проєктивної геометрії, яка народилася в XVII столітті з прямої перспективи в живописі і архітектурному кресленні. Ідея безмежно далеких точок, в яких перетинаються паралельні прямі, з'явилася незалежно у французького архітектора Жерара Дезарга. В XIX столітті інтерес до цієї області відродився завдяки працям Жана-Віктора Понселе. Понселе (1788 - 1867) виділив як об'єкт дослідження деякі особливі властивості геометричних фігур, названі ним проєктивними. Розповідь про три теореми проєктивної геометрії: теореми Паппа Александрійського (4 с. Н. е.), теореми Дезарга та яскравої теореми Понселе від Філіпповського Григорія Борисовича, заслуженого вчителя України, вчителя математики Русанівського Ліцею.
