Текст: Сяяли на сонці шаблі запорожців, Як вони на конях гнали ворогів. Козацькому роду нема переводу, Лине його слава з далечі віків. Гей, співай, козаки, Про любов, про землю святу, Про землю. Славте, гей, козаки, Волю золоту. Наші козаченьки – славні запорожці, Вірними шаблями очищали світ. Козацькому роду нема переводу, Прапор малиновий кличе у похід. Квітне наша доля, наче маки в полі. І ранкове сонце виплива з дібров. Козацькому роду нема переводу, Козаки в коисках виростають знов.
