Каліно маліно чом нэ чэрвоніеш // Oj ła łe lu

Каліно-маліно, чом нэ чэрвоніеш, Чы сушы боіссе, чы луга жалееш Сушы ны боюсе, луга нэ жалею На горы(э) выросла, тым нэ чэрвонею Дівчыну, дівчыно чого смутна стоіш Чы головка больна, чы свету ны вольна Головка нэ больна, всёму свету вольна, Целу ноч нэ спала два лісты пісала Два лісты пісала на Волыню слала До свого мілого што верне кохала Тіхі Дунай тіхі водітю подносіт Молодый Ясенько свого пана просіт Пусті ж мэнэ, панэ, з Літвы на Волыню Дзівча лісты пішэ што мае дітіну Нэ пушчу я тэбэ далеко от сэбэ Будэ мо шукалі іншоі для тэбэ На што жэ мні інша, там на Волынь(ша) Там на Волынша то моя наймільша Закладай, запрагай коня вороного Сядай і поізджай до кохання свого Пуд горку з’ізджае, Родіна вітае: День добры, козачэ, дівча сыно мае Довшов до світліті, мілая горуе, Взяв за белу ручку, в лічэнько цэлуе Дівчыну, дівчыно, дурны розум маеш Чом ты коло сэбэ дохтора ны маеш Козачэ, козачэ, добрэ говорыті Сем нідель лежала ніхто нэ дав піті Бодай тэбэ брала ліхая годіна Чрэз тэбе, козачэ зрыклася родіна Вырокся і отэц, зрыклася і маті Чрэз тэбэ, козачэ, мушу пропадаті Дівчыну, дівчыно, Господь Бог з тобою Як ты выздровееш возьму шлюб з тобою Падляшша