Сайт использует сервис веб-аналитики Яндекс Метрика с помощью технологии «cookie». Пользуясь сайтом, вы даете согласие на использование данной технологии.
Weekend 11 - 12/10/2025 року Ліхтенштейн У вузькому герці між гір і річок — маленьке, але горде князівство. Я ступив у Ліхтенштейн, мов шукач скарбів: дороги звивисті, повітря свіже, а гори — як сторожі часу. Місцеві будиночки з черепичними дахами, фарби яких ніби обрали за настроєм миру і спокою. Я прогулювався затишними вуличками, слухав мовчки, як дзвонять дзвони у долині, і відчував: це місце неначе створене, щоб уповільнитися. Я зайшов до замку, що височіє над містом, і дивився з висоти, як світ стає крихітним — та серце моє наповнювалось величчю. Тут нема шуму мегаполісу, але є велич природи і людської простоти. І коли я зупинився на вершечку пагорба — світло заходу обняло гори, і я зрозумів: кожна мандрівка — це зустріч із собою. Давос І далі — у серце Альп: Давос. Білий, холодний, водночас гостинний. Я піднявся на вершину, вдихнув морозне повітря, і відчув себе гостем у царстві снігу. Тут залізничні станції між скель, підйомники, що підносять тебе ближче до хмар, і вечірні вогні в містечку, що мерехтять, як тисячі маленьких історій. Я сів у кафе зі скляними вікнами і дивився, як падає сніжинка за сніжинкою — це не просто погода, це магія моменту. І коли сонце сховалось за горами, я вийшов на балкон свого готелю і побачив, як Давос сяє — як місто, яке ніколи не спить, але водночас вміє спокійно засинати під покривалом снігу. Підсумок Дві різні історії: Ліхтенштейн — спокій, компактність, первозданність природи; Давос — рух, висота, зимова краса. І обидва місця — як сторінки великої книги моїх мандрів. Я повернувся з ними не лише з фотоапаратом, але з думками, що ширші за дороги, по яких проїхав.
