Pan Witóld — Не любити тебе - не можна (пісня на вірш В. Стуса)

“Не любити тебе – не можна…” Не любити тебе – не можна. Володіти тобою – жаль. І хвилина діяння кожна Випромінює нам печаль. Бути разом… в однім цілунку. Злить уста і серця свої. Тільки хвилі нема порятунку… Плачуть вночі лишень солов’ї… Ти в хвилину чуттєвої бурі Не віддайся мені, дивись, Бачиш вечора крила похмурі? То над нами вони зійшлись. Хай нам кажуть: любити можна Тільки раз. Того разу й жаль, І щаслива хвилина кожна Випромінює нам печаль. Не ховайся в зволоженім зорі, Бо розгойдані береги Поглинаючих фантасмагорій Будуть завжди нам дорогі. Ні! Знайди і в чуттєвих бурях Не перейдену нами грань, Щоб не відати днів похмурих, Щоб не знати про гнів прощань. Не любити тебе – не можна, то й любитись з тобою – жаль, бо хвилина кохання кожна випромінює нам печаль.