Коли стоїть вибір: залишитися жити під обстрілами, чи виїхати в пошуку безпечного місця, то одразу не можеш обрати як краще вчинити. Я знаю про що говорю, тому що я стояла перед цим вибором. Збирати валізу з сльозами на очах, прощатися з батьками на вокзалі, сідати в автобус з думками: «а чи повернусь я взагалі?». Мій дім в якому я виросла, провела своє дитинство, з яким у мене багато самих найтепліших спогадів - зараз знаходиться в небезпеці. Війна розлучила мене з батьками і друзями, і тепер, я опинилася в чужій родині, в чужому і не знайомому місті. Пісня «Хто забрав мій дім?» розкриває мої особисті переживання під час війни. Де би людина не була, всеодно душа прагне повернутися додому, навіть коли там небезпечно, але це той справжній дім, де відчуваєш, що ти там не чужий. Важко бачити руїни і думати, що колись це був чийсь дім. Багато людей залишилися без даху над головою, їм навіть немає де переночувати і приготувати поїсти. Звучить страшно, але це реалії війни. Жити в страху, що завтра може просто не настати, бігти в укриття під час повітряної тривоги, бачити червоне небо від вибухів - це вже стало рутиною для українців. Але не дивлячись на війну, люди продовжують жити, кохати і творити, і я справді пишаюся цими людьми! Тільки разом ми сила! listen on soundcloud:
https://soundcloud.com/juliakazimirov... tg channel:
inst: / julia_kazimirova luv u ^^
