Nevymkneni - Солодкий яд

#українськамузика Твої пальці повзуть, наче струм, між словами, що давно не потрібні. Я вчусь тонути — в тобі, без шуму, в цій м’якій, безжальній тиші. Ти ковтаєш мій подих, мій світ, ніби тягнеш час за горло. Ти не любиш — ти п’єш, як гріх, а я знов кажу “досить”, повільно. Ти танеш на мені, як сіль на шкірі, як сон, що не хоче згасати. Ми не святі, ми просто звірі, вчимося себе кусати. Ти танеш у роті — повільно, мов ліки від самоти. Солодкий яд, мій фільм без фіналу — це ти, це ти. Ти в мені, як відлуння сна, який я боюсь прокидати. Твої рухи — чужа мова, але я вчуся її відчувати. Ми розтанемо в диму квартир, у фонових треках і шрамах. Ти шепочеш: “Не вір, не вір...” Та я все одно згораю прямо. Ти танеш на мені, як сіль на шкірі, як сон, що не хоче згасати. Ми не святі, ми просто звірі, вчимося себе кусати. Ти танеш у роті — повільно, мов ліки від самоти. Солодкий яд, мій фільм без фіналу — це ти, це ти. (я не прошу кохання, я прошу лиш — ще один подих…) (ще одну мить, де ми не чужі…) (де ми — тіло без імені…) Ти танеш, танеш... і я теж... поки ніч нас не перепише наново.