#християнська_поезія #poem #віршіукраїнською #любов #віршіпролюбов @Lesya_Danylchyk У цьому світі, повному турбот, Де зло як пан господарює всюди, Серця шукають істинну любов, Її в житті бажають мати люди. Але не всі любов знайшли на жаль, Хоч думають, що вже її пізнали, Бо є лише один оригінал - Підробок же багато в світі стало. Любов - це не емоції душі, Не квіти,не обійми, не дарунки... Любов - це на колінах у тиші Здіймати за людину в небо руки. Любов - це те, коли ти промовчиш, Якщо тебе злословлять і сміються, І злом за зло віддати не спішиш, Хоча з очей від болю сльози ллються. Любов не ображається ніяк, Все покриває, все покірно зносить , Вона з'єднає зламаний контакт І першою пробачення попросить. Любов дає й не требує взамін, Останнього для інших не шкодує, Вона іде всім бурям навздогін І ближнього у напасті рятує. Любов безмежна, їй нема кінця Як повноводна річка буйно ллється, Вона втирає сльози із лиця Й лікує тих, у кого в ранах серце. Любов не заздрить ближнім і чужим, Вона радіє з тими хто радіє, Із плачучими плаче в час біди, Терпіти і чекати довго вміє. Любов не судить, милість подає, Вона й німого у біді почує, Не чинить і не думає лихе, А спраглого й голодного годує. Така вона - справжнісінька любов, Такої прагнуть і шукають люди, І, хто її в житті своїм знайшов, Той іншим дарувати її буде. Колись Любов розп'яли на хресті, Вона померла але все ж воскресла! Не зможуть погубити сили злі Любов Христа, що народилась в серці. Лише в любові маєм майбуття, З підробкою ж не зможем вічно жити... Хай буде ціллю нашого життя - Навчитися по-справжньому любити! ©Леся Данильчик
