Він спорожнів, цей дім, а в ньому привид. Сидить в кутку і дивиться в паркет. Він охолов і схоже втратив привід Скрипіти чимось. Цегляний предмет. Ще вчора жив, сопів і гучно дихав, Мій білий дім, який я мурував. І рапом з нього навіть смисл з’їхав, Якщо він в цьому домі існував. Я дивний привид, що живе в макеті, Де сохне мокра пляма на паркеті. Я дивний привид, що живе в макеті, Де сохне мокра пляма на паркеті. Дивно, але небо плаче, І, здається, вітер теж. І всередині гаряче, Шото, плаче, вовком виє. Не збагнеш. Я дивний привид, що живе в макеті, Де сохне мокра пляма на паркеті. Я дивний привид, що живе в макеті, Де сохне мокра пляма на паркеті. Я дивний привид, що живе в макеті, Де сохне мокра пляма на паркеті.
