Слава війні! Гази II Ґерай пер.: Осман АкчокраклиДжерело: Антологія з кримсько-татарських поетів // Студії з Криму. — Київ, 1930. — С. 191-198. Зі стилістичними правками Агатангела Кримського. До військового прапора хилимося ми, а не до чарівного дівочого стану. Бунчук ми покохали, а не пахучі закручені кучері. Палкую пристрасть до стріл і лука ні защо не витіснять із серця Стріли бистрих очей чепурливої красуні та її лукуваті брови. Наша втіха, наша насолода — щоб коло боку був раз-у-раз залізний меч, А не срібне тіло вродливої коханки. Нам серце звязали волосяні окраси на шиї чудового коня-скакуна, А не її коси та кучеряві локончики. Нам любий — благородний кінь, що мчиться як легкий вітрець, А не тая ідолка, що обличчя як у перії, а очі як у серни. Ми серце оддали війні за віру, в ній — царська краса [1], Краща ніж у тих милих, що мають щоки мов ясен місяченько, та обличчя як у перій Багато мук приносить похід, але ми щиро захоплюємося ним, А не тими стражданнями, що їх приносить любов до жорстокої вродливиці. Присягаємося, що всією душею прагнемо ми священної війни, І загасимо нашу спрагу не водою, а кров'ю ворога нашої землі.
