Я завжди перший! Проблема першості і як допомогти дитині справлятися з поразками.
Дитина хоче бути завжди першою. У випадку поразки відмовляється від гри, проявляє агресію, починає змінювати правила, не дограє до кінця - це все випадки, які свідчать про те, що поразка є емоційно виснажливою і дитина потребує допомоги дорослого. Як діяти, щоб зберегти бажання та мотивацію до ігор і навчитися проживати емоції та справлятися з відчуттями, коли програв. ⠀ Найбільш часті причини, чому дитина не справляється з програшем⬇️ ⠀ ⛳ Труднощі саморегуляції. Дитині важко відрегульовувати свою поведінку та емоції в буденних ситуаціях і надто сильно складно у стресових. Це є комплексно вираженим, тобто дитина важко регулювати стан не лише, коли вона програє, а наприклад, їй важко очікувати, важко переключитися з діяльності на діяльність (гралися на майданчику і піти додому складно, можлива ситуація я навпаки), уникає або агресує у грі, коли є проблемна ситуація з однолітками, важко проживати неуспіх ( наприклад, будувала башню і не виходить висока) та ін. В такому випадку можлива лише комплексна робота. ⠀ ⛳Труднощі проживання суму. Часто є проблемою, коли в сім'ї знецінюють сум або позиціонують як "погану" емоцію ("це не проблема ти собі надумав", "тут немає причин для суму", "якщо ти сильний, то справишся і не сумуй"). В цьому місці дитина потребує прийняття суму, проживання його та підтримки і нормалізації стану. " Це нормально засмучуватися, коли не перший, коли ти сумуєш ти можеш..." ⠀ ⛳ Труднощі проживання агресії. ⠀ ⛳ Соціальна провокація дорослих. У своїй практиці зустрічала ситуації, коли дорослі, сильно надають значенню виграшу в цілях того, щоб дитина здобула навики. Наприклад пропонуючи змагатися, хто перший щось одягне "Хто перший одягне кросівки?". І часто піддаються, підсилюютчи стан переможця. Коли дитина потрапляє в соціум і не може перемогти, то відбувається сильне розчарування. ⠀ ⛳ Націлення на результат, а не на процес. Часто це є сімейним стандартом. Наприклад, нещодавно на консультації, хлопчик 5 років мені сказав, що буде грати лише тоді, коли ми позмагаємося і запропонував ігри, в яких він успішний. Я запропонувала гру в межах інтересу дитини, але рольову (символічну) де опора на процес. Хлопчик здивувався, сказав, що в рольові ігри грають дівчатка. Тато підтримав: "Бути хлопчиком - це здобувати перемогу." ⠀ Допомога може проявлятися таким чином: ⠀ 🌱 Регуляція поразок. Дорослий обирає ігри, в яких може впливати на кількість поразок і таким чином регулювати стан. Спершу в більшій мірі дорослий програє, а з часом поступово збільшує кількість виграшів, орієнтуючись на стан дитини. Ігри: бамбінтон, дартс, дженга, боулінг, дуплет. ⠀ 🌱Емоційна підтримка. Якщо дитина програла дорослий емоційно підтримує, заспокоює, може ділитися досвідом власних програшів. ⠀ 🌱Нормалізація емоцій. При програші нормалізовує стан дитини, що коли ми програємо, то засмучуємося і це нормально. ⠀ 🌱Віддзеркалення. Коли програв дорослий він діє так як діє дитина при програші. Після можна разом з дитиною обговорювати цю поведінку. Але важливо НЕ маніпулювати "я веду себе так як ти коли програв" ⠀ 🌱Командна робота. Грати не окремо сам за себе, а, наприклад, у парі. І коли Ви разом програли, то допомагати один одному справлятися з емоціями. (наприклад, дві команди: тато/сестричка і мама/бабуся) ⠀ 🌱Орієнтація на процес гри. Наголошувати, що ми наразі не граємо, щоб виграти, а лише щоб весело провести час. ⠀ 🌱Аналіз помилок та покращення навику. Надати позитивне значення програшу, що він нам корисний для аналізу дій та покращення навичок. Підписуйтесь на мої сторінки, щоб дізнаватися ще більше: / psychologist_liliiahyziuk / liliiahuziuk
