Пробиваючи чергове дно: Вовина тисяча – повна втрата адекватності чи віра в швидкі й нечесні вибори?

Давно я не був таким злим. Ніби цинізмом влади й інфантильними барськими замашками нашого «найвеличнішого лідора сучасності» вже важко здивувати, але тут таки дістало. Вити два місяці, що нема грошей на виплати військовим, заморозити під цим приводом пенсії та соціальні виплати, підняти податки для тих, кому й так усього бракує, жебрати по всьому світі, жити в борг… А потім з царського плеча розкидатися десятками мільярдів, сподіваючись за них купити любов майбутніх виборців? От межі морального падіння таки для цих не існує. Вони зовсім відчуття реальності втратили? Чи там путлєр пальчиком поманив і пообіцяв укотре перемир’я та перспективу виборів, коли цей лідор умить перестане фінансувати армію та рвоне засівати електоральні поля? Той кривавий диктатор уже не раз так обманював нашого Вову, а воювати з такою демотивацією ЗСУ що не день, то важче… Тому, перепрошую, звичної аналітики цього разу не буде. Тут просто констатація дикого цинізму й неадекватності влади та трохи емоцій. Уже, як вийшло.