Живий голос Василя Стуса. "Осліпле листя відчувало яр..." (кінець 60-х рр.)

Осліпле листя відчувало яр і палене збігало до потоку, брело стежками, навпрошки і покотом донизу, в воду — остудить пожар. У лісі рівний голубий вогонь гудів і струнчив жертвенні дерева. У маячні сухі багріли мрева і доторкались пасмами до скронь дубів і вільх. І липи в вітрі хрипли, сухе проміння пахло сірником, і плакала за втраченим вінком юначка, заробивши на горіхи. І верби в шумі втоплені. Вже ось паде як мед настояно-загуслий останній лист. Зажолобіє з гусінню — і жди-пожди прийдешніх медоносів. Так по стерні збирають пізній даток, так вибілене полотно — в сувій, так юна породілля стане матір'ю в своєму щасті і в ганьбі своїй. Схилились осокори до води, на шум єдиний в лісі. Яр вирує, а осінь день, як повечір'я, чує. Кружляє лист в передчутті біди. Листопад 1962 Цей запис наприкінці 1960-х здійснив близький приятель Василя Стуса Леонід Селезненко, а перезаписи зберігалися в Івана Калиниченка, Леоніди Світличної та Броніслава Омецинського. Оригінали запису представники КГБ вилучили у Л.Селезенка під час обшуку 1972 р. й не повернули. Реставрацію голосу Василя Стуса на благодійних засадах здійснила СП «Комора». З альбому "Живий голос Василя Стуса" (2004)