Микулєнка та Магурці - гірські хутори біля Буковелю, де ще можна купити землю та хату.

Яблуниця - Якщо рай на землі, то він можливий в цьому краї. Може, навіть, моє улюблене село Гуцульщини! Ці благодатні землі довгий період були на кордоні різних держав, зараз же село на межі двох областей, Івано-Франківської та Закарпатської. Вигляди з кожного пагорба на Чорногірський, Свидовецький та Горганський масиви не залишить байдужим навіть тих, хто не любить гори. Але як такі місця можна не любити? В цій експедиції ми відвідали хутори Микулєнка та Магурці. Я поцікавився цінами на землю та на старі хатини, і звісно ж це не той випадок, де безлюдний хутір і 50 км бездоріжжя з мізерними цінами, бо ніхто тут не хоче жити… В Яблуниці землі не дешеві навіть на віддалених гірських хуторух, оскільки поруч гірськолижник курорт Буковель, до якого з‘їжджається вся еліта та до села веде ідеальна дорога. Село одне з найвисокогірніших в Україні, хати можуть бути й на висоті 1200 метрів над рівнем моря. Кожен мріє про хату поруч з Буковелем, хіба ні? Чи мрієте ви побудувати власний будинок в горах, якщо так, то напишіть про це в коментарях, яке місце обрали би ви. Дякую нашим патронам, завдяки вам їздимо в експедиції трохи частіше! Не забуваємо, друзі підтримувати наші збройні сили! Перемога вже не за горами! Все буде Україна! Цікаві факти про село Яблуниця: А з іншої сторони - славетні Свидовецькі гори! Спокон віку тими пагорбами бігали опришки, кажуть, що масив Свидовець, який звідси добре видно, назвали на честь опришків, які там «свиділиси». Хом‘як, Синяк та Довбушанка, які прекрасно видно з кожного пагорба Яблуниці, це ті горганські вершини, які з давніх-давен годували гуцулів, там є все: і гриби, і афини і гогодзи і різного виду звірина і цілющі джерела. Це село гарно підходить для художників, з кожного боку краєвиди незабутні. Лижні траси тут існують вже більше ста років, ще з часів правління Австро-Угорської імперії. На цій стороні хутору Микулєнка людей живе не багато, тут колись були лижні траси, які занепали ще давним-давно. Напевно, не змогли конкурувати з більшими курортами поруч. Милуєшся цим виглядом на найвищі вершини України, але коли тут негода, то вітер може ламати дерева. Казали колись старі люди, що негода цде саме з Чорногори. Масив вважали святим і по погоді га Чорногорі могли пророкувати погоду гуцули на цілий рік. Тепер переходимо до наступного хутору - Магурці, який ще далі від центру села. Колись мені розповідали про чорного мольфара Тимофія, який жив поруч. Кажуть, що він умів викликати змій та бачив майбутнє. З усіх усюд до нього з‘їжджалися за тим, щоб дізнатись правду, а всі сусіди його боялися… Поспілкувалися з бабцею Марією, яка вже дуже багато років живе на гірському хуторі Магурці. Якщо будете в цих місцях, то вона тут має свій маленький крафтовий магазинчик, де можна купити білих грибів та справжнього карпатського чаю. Літом в цих міцях гриби ростуть в людей біля хати… Випадково потрапили до сім‘ї, що має тут свою полонину, яка функціонує літом. Назвали вони її «Біле Золото». Власник Юрій люб‘язно нам показав стаю та ознайомив зі своїм господарством. За матінки Австрії, як то кажуть старші гуцулки, Яблуниця територіально входила в скло Микуличин, як і Ворохта, Поляниця та Татарів. І тут цікавий момент, назва хутору в Яблуниці Микулєнка може бути ще з тих часів, коли тут жив та правив воєвода Микула. В честь нього назвкли і Микуличин. Кажуть що він мав Сторожову вежу на горі Ділок, а тауож мав дксь свій замок. Можу припустити, що замок був саме на цій горі в хуторі Микулєнка, оскільки звідси дуже хороши огляд на всі місцевості. Зимою в дуже швидко ясне сонечко заходить за горизонт. Весь деньок у мінус 20 пролетів так швидко, що аж не віриться. Не хочеться звідси йти, обожнюю в експедиціях проважети сонце та літати коптером на його заході. Ті моменти найкрасивіші протягом дня, а краще заходу може бути тільки схід сонця… Переконаний, що пройде декілька років, і всі ці пагорби будуть заселені людьми і вже буде зовсім інша картинка за вікном, ніж тепер… Хочеться тої самобутності, але й без цивілізації ніяк, всі ми привикли їздити по хорошим дорогам, та мати всі умови для комфортного життя.