Душе моя восстани…

ЗАКЛИК ДО ДУШІ ПЕРЕД ВЕЛИКИМ ПОСТОМ "Розтає сніг у горах, коли його розтопить сонце, і водні потоки біжать, щоби омити землю... Людино! Яке сонце розтопить сніг у горах твоєї душі? Душа скута жорстоким морозом гріхів. Як на торішній сніг лягає новий, так і в душі нерухомо лежить твій торішній сніг - постеля для майбутніх гріхів. Не мала б ти гріховної волі - була б безгрішна... Якби земля тримала тепло і розвіявся холодний туман, що прикриває сонце, снігу не лишилося б ні в горах ні в низовинах. Так і тебе відокремлює холодна земля і холодний туман гріха від сонця, і сніг провин падає на сніг, лід на лід. Хто відпустить гріхи, хто розтопить крижану скам'янілість? Даремно ти прощаєш собі провини. Оправдовуючи власний гріх перетворюєш сніг у лід. Світло Трисонячного Божества, він один може відпустити твої провини так само, як тільки сонце може розтопити сніг у горах і зростити квіти на чорній землі". (З праць святителя Миколая Сербського) Текст піснеспіву кондака Великого покаянного канону преподобного Андрія Критського: "Душе моя, душе моя, восстани, что спиши? Конец приближается и имаши смутитися... Воспряни убо, да пощадит тя Христос Бог везде Сый и вся исполняяй" (музика М. Котогарова)