Післясмак справи Міндіча, в якій нема Зе, Умерова й навіть Галущенка. І чому ще не все втрачено…

Учора я, схоже, багатьом зіпсував настрій, відмовившись співати радісних пісень про «антикорупційну революцію НАБУ» в Україні. Хтось зрозумів, що щось не так, після відосіка Зе, де того переконали здати ще одного корупційного дружка й замалювати себе ледь не очільником боротьби проти корупції у своєму власному оточенні. Вийшло бездарно, як і все, що пише учень Шувалова Д.Литвин – на сам кінець, без прізвищ та емоцій. Але вже можна було зрозуміти, що того, на що так сподівалися чимало наших добропорядних, але наївних громадян, уже точно не буде. Далі пішов парад підтримки дій з викриття своєї ж власної корупції. Згадалася чеховська унтер-офіцерська вдова, яка «сама себе висікла». А чому б і ні, якщо це допоможе зберегти не тільки свободу (для всіх цих персонажів про таке й не йшлося), але й посади та змогу далі красти й узурпувати. Потім виявилося, що головний фігурант усіх злочинів міністр Герман Галущенко проходитиме лише, як свідок. А список обвинувачених узагалі всіх опустив на грішну землю. Та згадаймо – ми ж і Міндіча знали раніше тільки, як другана Зе і власника квартири, де вони влаштовували свої гулянки. У ієрархії зеленої мафії його роль посередня – тільки організатор відмивки грошей та співучасник деяких злочинних схем. А тут раптом, коли Міндіч уже змився, з нього вималювали головного фігуранта. Зате справжніх лідерів злочинних оборудок усіх вивели з під звинувачень. Ну, дехто здристнув. Умеров (уже вдруге) втік з України, щоб пересидіти в Туреччині й клянеться, що ні-ні, ані трішечки… Дехто Мілованов (колишній міністр економіки) поспішив утекти з наглядової ради Енергоатому. А решта готують додаткові присяги про відданість і лояльність завгоспу, який підтвердив свої права на володіння персонально Зеленським. Там багато новин по цій справі виринуло, які людей мислячих змусять засумніватися в епохальному значенні всієї цієї антикорупційної спецоперації. Точніше, її дозованих наслідків. Але я все ж переконаний, що коли відкинути телячі радощі від «антикорупційної революції», то об’єктивно ми маєм від чого бути задоволеними. Тому завершу сьогоднішній післясмак усе ж більш позитивними нотками. Навіть виліт одного мафіозного гнізда – це вже позитив для України. Озвучена викривальна інформація. І навіть ходячі шлуночки можуть допетрати, що ж не якийсь Міндіч у нас керує країною. А там, де дерибаняться десятки й сотні мільярдів, без «височайшого соізволєнія» не обійшлося. Інформація, а може й свідки, підуть куди треба в США і Європі. Дуже важливо, що вже жорстко цементований авторитарний режим дав стільки тріщин, а його ледь не богообрані генсеки раптом перетворилися на клоунів, які луплять один одного по головах бутафорськими молотками. А вони ж можуть стати й не лише бутафорськими. Єдність авторитаризму сильно порушена. І на останок: якщо правда – це скандал, то нехай буде скандал. Бо замовчування правди – це вже невідворотна катастрофа. Просто не треба собі створювати надмірних ілюзій… На обкладинці використана найочікуваніша фотографія Зе у виконанні ТК "Зелебоба Аі". А поки дякую за ваші перегляди, запрошую підписуватися на мої канали в ютюб і телеграм та прошу про поширення, рекомендації, коментарі і вподобайки.