Микуличин. Кіркут. Єврейська історична спадщина в занепаді

Єврейський цвинтар у Микуличині має культурно-історичну спадщину та знакове місце у селі на Івано-Франківщині. Кіркут розташований в центральній частині села на схід від головної дороги. Місце пам'яті та скорботи зниклої єврейської громади також на межі зникнення. Чотирикутна у плані ділянка з площею 0,05 га заросла вовчоягідником та іншими дикорослими хащами. Паркану на кіркуті немає, з трьох боків його оточують приватні обійстя, з четвертого боку пролягає вулиця. Усього налічується близько 40 вцілілих надгробків, але частина повалених камінних пам’ятників вкрита ґрунтом, бур’яном та колючими чагарниками. Чи знають про це численні громадські організації євреїв, що роз'їхалися по всьому білому світу, шукаючи кращої долі? На найстарішому надгробному камені висічено число 1863 р., останнє поховання зафіксовано на плиті 1933 р. Судячи з дат і невеликої площі, кіркут заснований в середині XIX ст. На старих картах єврейська божа нивка не позначена. Пересуватися в зелених нетрях і по колючих батогах ожини, щоб розглянути мацеви, досить нелегко. Ще кілька років і буйні зарості повністю приховають могильні знаки. Ще кілька років тому за некрополем доглядали Ганна Федорівна та її чоловік Микола, які мешкають поряд з цвинтарем. Прадід Ганни Федорівни, Федір Юрійович Гундяк, володів земельними наділами, був шановним громадянином Микуличина. Ф. Ю. Гундяк пожертвував земельні ділянки для українського та єврейського кладовищ. Ганна Федорівна, колишня вчителька, разом із чоловіком, віддаючи данину пам'яті померлим, завжди наводили лад на могилках, випилювали дерева, виносили листя та сміття, посадили сосонки. Микуличинці з повагою згадують мешканців єврейської громади та завжди безконфліктно жили разом. Навіть родичів ховали неподалік один від одного. У роки гітлерівської окупації українській родині вдалося вберегти від загибелі двох єврейських хлопчиків. Ставши дорослими, вони приїхали в Микуличин і на знак подяки збудували гарну школу, дуже необхідну найбільшому в Україні селу. Ганна Федорівна нарікає, що на кіркут приїжджають дослідницькі делегації та приватні особи, фотографують, для фільмування використовують дрон, здійснюють поминальні ритуали. У 2019 р. місце вічного спокою відвідали представники Європейської ініціативи зі збереження єврейських цвинтарів за підтримки Європейського Союзу та залишили паперове свідчення свого перебування. Вітер зірвав документ, але Микола зберіг папрець. Пенсіонери розповідають, що їм доводиться бути мимовільними сторожами кіркуту та інколи проганяти небажаних відвідувачів. Колись невідомі хотіли викрасти меморіальне каміння і, можливо, ще щось створити непристойне. Люди похилого віку багато років несли скорботний християнський обов'язок, але вже не в змозі підтримувати порядок на покинутому цвинтарі. Було б благочестиво провести реконструкцію кіркуту, розчистити зарості, зміцнити надгробки, встановити огорожу. За кордоном єврейські поховання підтримують у належному стані, туди водять екскурсії, їх вивчають та бережуть. У нашій країні кіркути обділені увагою єврейських громад та місцевої влади, хоч і вважаються культурною спадщиною. Більше:
#микуличин #євреї #еврей #Jews #єврейськаспадщина #культурна спадщина